Протоієрей Мукачівської греко-католицької єпархії, отець Владислав Ігнатишин каже: часто на хрестинах батьки просять його освятити хрестики або сережки для дитини. «Конкретних заборон у канонах на це немає, як і спеціального чину на освячення прикрас і коштовностей, – розповідає отець.
– Це майже те саме, що амулет, котрий якось мені приніс покропити один чоловік. У таких випадках я намагаюся пояснити людям, що не річ нас оберігає, а Божа благодать. Тому всілякі ювелірні вироби чи амулети не є предметами освячення».
Прообразом автомобілів, каже отець, є колісниця пророка Іллі, тому 2 серпня заведено кропити й транспортні засоби. Парафіяни вірять, що після такого обряду машина опиниться під опікою святого. «Іноді мене питають: чому, мовляв, авто освятили, а воно розбилося?.. Тоді відповідаю запитанням: а чи всі залишилися живі? Адже, якщо машину покропили святою водою, це не означає, що вона буде швидше їздити, менше бензину «тягнути» або не втрапить у дорожню пригоду. Будь-яке освячення зосереджене не на предметі вжитку, а на самій людині – вона є адресатом. Дороги ми освячуємо не тому, що вони руйнуються і всі вкриті ямами, а через те, що там часто стаються аварії чи гинуть люди, і це потрібно зупинити.
Так само з квартирами й приватними будинками. Освячується не стіни, техніка чи декорації. Робимо це для того, щоби люди були одне для одного ангелами-охоронцями в оселі. Це ж стосується офісів, дитячих садочків, шкіл і магазинів. Усе залежить від того, як людина розуміє освячення».
Щороку освячує отець Владислав ставки, а от за річки не береться. За всі роки відновлення церкви Уж не покропили жодного разу. «Ми відмовляємося від освячення брудних водойм, де є нечистоти й мікроби, які можуть викликати у людей серйозні захворювання». У селах же отця Владислава часто просять посвятити худобу, аби та не хворіла й не потерпала від ворожок.
Отець Андрій Кващук від Мукачівської дієцезії Римо-Католицької церкви каже, що католицька церква освячує храми, ікони, літургійні чаші, статуї святих, оселі і їжу. «Чимало людей, котрі відкривають аптеки, кафе чи магазини приходять з проханням освятити приміщення. Тоді я кроплю усе, що є всередині, зокрема й техніку. Також по благословення звертаються власники автомобілів. Освячувати будинки чи машини можна щороку.
Церква освячує середовище людей, а не окремі речі, якими вони користуються. Ноутбуки, планшети чи телефони – це знаряддя праці, але аж ніяк не середовище. Той, хто відчуває себе причетним до Бога, прагне вберегти себе й рідних від зла. Освячення – це не магія чи забобон, воно не вбереже від нещасного випадку предмет ужитку, але може захистити людину».
Архімандрит Митрофан, настоятель Свято-Покровського чоловічого монастиря в селі Ракошині, що на Мукачівщині, крім автомобілів і будинків, освячує ще й автобуси, маршрутки й велосипеди. Отець пригадує, були випадки, коли люди просили покропити їм мобільні телефони. «Побачили в новинах, – каже, – що грім убив когось через телефон, і попрохали освятити мобільники. Дуже вже, видно, злякалися».
Свято-Покровський чоловічий монастир відомий у краї тим, що тут отці власноруч виготовляють і освячують усілякі сири: рикоту, моцарелу, скаморцу і закарпатську бринзу. Монахи тримають кількадесят корів, кіз, коней, свиней, віслюків, пав, фазанів, голубів, курей, гусей, качок, індиків, морських свинок і близько 700 овець. Усю худібку обов’язково щороку освячують. Настоятель Митрофан каже, не кроплять лише кішок: ця тварина вважається нечистою, тож її посвятить дощик.
Отець Митрофан застерігає: у жодному разі не можна бігти до церкви з проханням покропити спідню білизну чи шкарпетки, бо це непристойно. А віднедавна популярне в країні пиво, зварене на освяченій воді у Радомишлі, настоятель називає маркетинговим ходом: «Цей напій не має нічого спільного з церквою. Релігія не може стати бізнесом, а до святої води треба ставитися з повагою. Замість неї в пиво краще додавати молитву. Те саме ж стосується юшки чи компотів», пише Надія Вишневська
