Схоже, що прокляття Гаррі Кейна все ж таки існує, адже гравцю знову не вдалося виграти титул.
Іспанці контролювали м'яч і постійно намагались побудувати позиційні атаки, а їхні суперники свідомо та взагалі без проблем віддали круглого, впевнено оборонялись та намагались створити щось небезпечне за рахунок контратак.
Як у де ла Фуенте, так і у Саутґейта, цей план спрацював лиш частково. Іспанці так і не змогли за перший тайм створити дійсно небезпечний момент, який би змусив взятись за голову, бо їм не вистачало швидкості у просуванні м'яча та безпосереднього руху на полі, також не було простору, який вміло перекривали "три леви". Щодо англійців, то тактика з контратаками принесла мало плодів, оскільки більшість з них перекушували ранніми перехопленнями або банальним порушенням правил ще у зародку. Надійність позаду зійшлась із недостатньою швидкістю, тому ми отримали прісну першу половину зустрічі.
Після перерви ми побачили одразу два моменти, які не могли не здивувати: наставник Іспанії зняв з гри диктувальника темпу та справжнього метронома Родрі, замість нього вийшов Мартін Субіменді. Окрім того, вже на початку другої половини "червона фурія" відкрила рахунок. Здавалось, що це звичайна атака, але як же її загострив прихованою передачею Дані Карвахаль. Саме він знайшов Ямаля, а той змістився в центр і знайшов класним пасом неприкритого Ніко Уільямса, який без проблем пробив точно в дальній кут воріт Пікфорда. Провал в обороні від англійців, Уокер звузився для підстраховки партнерів, а от гравця, який би підстрахував Кайла, так і не знайшлось. 1:0.
алось куди більшої активності на чужій половині поля від "трьох левів", однак цього ми спочатку не бачили, окрім хіба що непоганого розвороту та удару від Джуда Беллінґема важко бодай щось згадати. Вони відігравались після того, як пропускали першими, у кожному матчі плей-офф цього Євро, тобто досвід та характер на місці, а коли на поле вийшов Коул Палмер, то нарешті все вдалось втілити в життя. Атака по правому флангу і простріл в центр, де Джуд Беллінґем вже пробіг зону, куди йшов м'яч, проте півзахисник мадридського "Реалу" скинув круглого точно під удар набігаючому Палмеру, який пробив з-за меж штрафного майданчика точно в дальній кут воріт Сімона. 1:1. Невже хтось здивований?
Проте жодного імпульсу цей гол англійцям не дав, вони продовжили після цього грати від суперника, який не хотів відпускати свою жертву. В черговій атаці ближче до кінця матчу вирішальний удар все ж був нанесений. Коли здавалось, що все плавно перейде у екстра-тайми, магічна команда Луїса де ла Фуенте все ж довела, що можна вигравати великі речі, граючи у красивий футбол. Мікель Оярсабаль прийняв круглого на чужій половині поля, віддав на фланг під забігання Кукурельї, а сам побіг до штрафного майданчика. Віддав пас в центр Марк і Оярсабаль у дотик завершив атаку точним ударом, на який не встиг зреагувати Пікфорд. 2:1. Як символічно, що переможний гол забив просто хороший, працелюбний футболіст, який не хапає зірок з неба, а гольову йому віддав той, кого взагалі казали не викликати на цей чемпіонат Європи. До кінця гри Англія нічим не відповіла. Це красиво, це заслужено, хоч і в черговий раз трагічно для Англії, яка програє другий фінал Євро поспіль, - за матеріалом видання ЮА-Football.
