Про Віктора Брензовича, який, ще перед війною, поїхав на будівельні роботи в село Первомайське, під Донецьком, розповів закарпатець Іван Белецький у соціальній мережі.
За словами Івана Белецького, важкі бої не злякали хлопця, і він залишився допомагати місцевим жителям і 93-й бригаді.
Далі з його запису:
"До початку одного з обстрілів, маленька Настя з мамою були недалеко від дому. Артилерія сепаратистів вдарила по її вулиці.
Маму контузило, відкинувши від доньки, а маленька Настя стояла в сльозах посеред двору, навколо якого падали міни важкого калібру.
Віктор, почувши з укриття сусіднього дому плач дівчинки, вибіг її рятувати(хто відчував поряд приліт артилерії, той особливо розуміє його героїзм). Вхопивши Настю руками, він побіг до найближчого підвалу. Ввійти в двері не встиг, великий осколок розрізав його спину. Загинув, але врятував..
Жителі вулиці повідомили маму Віктора, яка живе у В.Лазах Ужгородського району, про смерть сина, і попросили поховати його, як героя їх краю, в с.Первомайське. Мама дала згоду.
Ховали закарпатця воїни 93-ї бригади. Пізніше, від контузії та психологічної травми померла і мама Насті.
Тепер дівчинці, як і всім жителям поряд з їх позиціями, допомагають бійці 128-ї бригади. Повага до вихідців з Закарпаття тут особлива. І підняв її простий хлопчина, що жив в бідній закарпатській хатині села Великі Лази. Мама Віктора(на фото), тримає цю історію в собі. І все, що в неї залишилось - це фото в її кімнаті. Хочеться зробити Героя відомим. Прикладом для кожного", - розповів пан Іван.
