У 57 років став учасником АТО, у 64 роки — пішов добровольцем у ТРО Бахмута. Зараз ветерану російсько-української війни Олексію Литвинцю 66 років, і він живе в Ужгороді. Близько року тому чоловік почав писати сатиричні вірші.
Олексій Литвинець півтора року він живе в одному із гуртожитків Ужгорода зі своїм побратимом Володимиром Риженковим. Обоє чоловіків брали участь у АТО, обоє демобілізувалися до повномасштабного вторгнення, обоє у 2022-му пішли добровольцями у ТРО Бахмута, пише Суспільне Закарпаття.
"Ми познайомилися у Часовому Ярі. У Олексія була інженерно-саперна бригада. У нас стрілецька рота, я там був старшиною", — розповідає побратим Олексія.
Рідний Бахмут Олексій боронив до останнього.
"Бригади мінялися, а ми ж там стояли, тому що ми тероборона Бахмута, ми знали місцевість. Коли уже нас поміняли, ротація і ми почали виходити на Полтавщину, потім Суми, а в Сумах мій комбат запропонував демобілізуватися", — згадує Олексій Литвинець.
Олексій каже, після демобілізації повертатися не було куди: із дружиною розлучений, двоє дітей чоловіка із сім’ями зараз живуть за кордоном, молодший син воює.
"Мій однокласник Володя живе у Дрогобичі. І каже: "Куди ти будеш їхати?" А у мене дійсно: куди їхати? Я кажу: "Знаєш що, Володя, поїду до вас, я не був тут ніколи". Він щось мені про Ужгород сказав, каже, гарне місто, історичне. Думаю, добре, приїду. Квиток взяв до Ужгорода. Приїхав, телефоную: "Я приїхав, зустрічай, де ти?"Він питає: "А де ти?" "В Ужгороді!" "Тю! Та який Ужгород? Я в Дрогобичі живу", — каже Олексій Литвинець.
Олексій каже, вирішив залишатися на Закарпатті, волонтери допомогли чоловіку знайти житло у Великому Березному. В Ужгород ветеран переїхав випадково.
"Я трошки прихворів, зайшов у "Червоний Хрест" до сімейного лікаря. Чую хтось кричить: "Ілліч! Ілліч!", — розповідає Володимир Риженков.
"Дивлюся — йде Володя. Він каже як ти тут, а ти як? Я запитав де він живе. В гуртожитку. Кажу: "Якщо є місце, то давай будемо разом". Бо Великий Березний то якось… тут веселіше", — додає Олексій Литвинець.
Чоловіки діляться новинами, ведуть переписку з побратимами, допомагають один одному. Володимир першим слухає вірші друга, каже: вірші йому подобаються.
За рік Олексій написав із десяток сатиричних віршів. Каже, пише, коли має натхнення. Має у своїй колекції вірш, який присвятив побратиму:
Привітаю тебе, друже, з Днем народження.
Україні побажаю всій — відродження.
Хай вже завтра здохнуть о…и з тим вампіром на чолі.
Будем дуже ми щасливі на своїй землі.
