Дмитро – головний сержант взводу ПТРК (протитанкових ракетних комплексів) гірсько-штурмового батальйону 128 ОГШБр, його позивний – Злий. Під час недавнього бойового виходу Злий разом із товаришами майже добу тримав позицію, за 25 метрів від якої закріпилися росіяни. А потім знищив ворогів протитанковими мінами. Через добу Злий із товаришами відбив ще один ворожий штурм, який росіяни здійснили на трьох квадроциклах.
Історію військового розповіли на Facebook-сторінці 128-ї бригади.
"Наші позиції облаштовані на околиці зруйнованого села, – розповідає Дмитро. – Одну бойову точку (укріплений бліндаж із бійницями) займав я з напарником, сусідню (ще один бліндаж) — четверо піхотинців із суміжної бригади. Між бліндажами по прямій усього 25 метрів, однак траншея викопана зиґзаґами, тому йти довше. Росіяни добре знали наші позиції, очевидно, від аеророзвідки і увечері почали масований штурм двома БМП і однією БРДМ (бойова розвідувально-дозорна машина)".
"Злий" з напарником відкрили по російських десантниках вогонь з автоматів і примусили їх залягти. Однак кілька росіян заскочили в траншею й добралися до сусіднього бліндажа.
"Як тільки зійшло сонце, ми змогли наблизитися до сусіднього бліндажа й оглянути його. Росіяни були всередині, і ми запропонували здатися. Одна вони відмовилися і намагалися стріляти через бійниці. Ми розуміли, що їх треба знищити. І тоді я вирішив задіяти дві ТМ-ки (протитанкові міни) й закинув міни прямо під вхід. Коли гахнуло, мене сильно оглушило, ударна хвиля вивернула бронік і обпекла обличчя. Словом, добряче мені дісталося. Зате міни повністю зруйнували бліндаж, вивернули колоди. Усі росіяни моментально загинули", — розповідає "Злий".
Позбувшись небезпечних сусідів, українські бійці укріпили свій бліндаж і приготувалися до нових ймовірних штурмів. Наступного дня шестеро росіян на трьох квадроциклах знову спробували захопити позиції, але українці відбили штурм.
Дмитру 37 років. До повномасштабного вторгнення чоловік працював на шахті "Покровське". У 2022 році він вивіз свою дружину й двох дітей на Буковину. "Злий каже", що його дім, як і будинки близьких родичів, росіяни зруйнували артилерією та авіаударами.
"Будемо жити на Буковині, дружина там знайшла роботу, та й діти вже звикли. Правда, свого куточка ще не маємо, орендуємо, але, сподіваюся, після війни держава допоможе з житлом для ВПО та учасників бойових дій, що втратили свої будинки", — зазначає військовий.
Дмитро знає на власному досвіді, що таке бути бійцем гірсько-штурмової роти, але не жаліє, що потрапив у свій підрозділ.
"Розумію, який ризик, але сприймаю це з посмішкою. Так склалося — інакше не буде, тому хочеш чи не хочеш, а треба це робити. Будеш морально себе тримати, все буде нормально. Я воюю за своїх рідних, за побратимів і за їхні сім’ї", — додає Дмитро.
