Восени 2021 року Ростислав закінчив бакалаврат у Сумському державному педагогічному університеті (вчився в Інституті фізичної культури) і вступив у магістратуру, йому було 22 роки. Однак коли в лютому наступного року почалася повномасштабна війна, незважаючи на вік і навчання в університеті, які давали право на відстрочку, разом із друзями добровільно пішов у ЗСУ.
Так і потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду, розповідають на сторінці у Фейсбук 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
За останні два роки Ростислав уже двічі оформлював академвідпустку, він не залишає планів стати магістром. А поки що служить у підрозділі безпілотних літальних апаратів, є оператором FPV-дронів.
"FPV-дрони зараз задіяні по максимуму, тому я дуже часто на бойових виїздах. Це невеликий дрон, але дуже маневрений і ефективний, ми вражаємо ним різні цілі – піхоту, техніку, артилерійські гармати, склади з боєкомплектом… «Найжирніша» моя ціль – російський танк. Я влучив у нього і хоча в нас тоді не було аеророзвідувального супроводу, розвідники із суміжного підрозділу підтвердили, що танк загорівся. Були також влучення в БМП-3 і «Солнцепьок» (важка гусенична вогнеметна система). Працюємо ефективно й по російській піхоті. Останнім часом вона періодично штурмує наші позиції, то ми «розбираємо» її ще на підході. Посадки зараз практично лисі через обстріли, тому цілі гарно видно", - розповідає Ростислав.
Оператори безпілотників намагаються підібратися до ворога якомога ближче – так ефективніше виконувати бойові завдання.
"Чим ближче ми до ворога, тим більшу маємо оперативну відстань і менший час для підльоту до цілі, а це важливо, – продовжує Ростислав. – Зараз намагаємося злітати за 3-4 кілометри від росіян. Підбиралися й набагато ближче, найкоротша моя відстань до ворога – 300 метрів. Однак працювати в таких умовах дуже важко, це в межах досяжності навіть стрілецької зброї", - продовжує боєць.
Розрахунки безпілотних літальних комплексів і самі часто стають «жирною» ціллю для ворога, Ростислав неодноразово пересвідчувався в цьому особисто.
"Росіяни дуже інтенсивно моніторять територію перед своїми позиціями. І якщо запеленгують напрям, зразу почнуть вираховувати, з якої посадки був зліт. Піднімають аеророзвідку, вишукують апаратуру, обладнання для дронів. Коли бачать щось схоже, можуть відправити FPV і вдарити. А якщо переконаються, що це дійсно точка зльоту й там є пілоти, то вже не шкодують нічого.
У Ростислава у Великобританії є родичі, котрі допомогли вийти на місцевого волонтера, громадянина Великобританії. Той захотів підтримати підрозділ безпілотників 128 ОГШБр і особисто привіз у зону бойових дій позашляховик. У перші дні війни Ростислав і сам мав можливість виїхати до родичів у Сполучене Королівство, однак залишився з друзями й пішов у ЗСУ.
– Тоді був великий патріотичний порив, дуже багато людей стояли в чергах у військкомати. І я не шкодую, що пішов. У ЗСУ непросто, але я вже звик, знайшов тут багато друзів. Так, стомився, хочеться повноцінно відпочити, але сили воювати поки що є. Чим буду займатися після війни, поки не думаю, плануватиму майбутнє після повернення додому…
