Свою першу трембіту чоловік з села Річка, що на Міжгірщині, зробив у 1956 році. З того часу, понад 60 років опановував секрети дзвінкості та гучності цього інструменту.
— Трембіта із смереки, і таку ще обираєш, що блискавка вдарила бо та має добрий звук, такий голос сильний. Я любитель того, сопілок з дитинства, та і трембіт з дитинства...У колгоспі був у канторі, далі з кантори звільнився і зайнявся чобанством. І чобановав понад 30 років. Грав чим більший надой, тим трембіта добре грає, - розповідає журналіфстам Тиса 1 Іван Больбан.
Уміння та навички, дід Іван передав синові Миколі.
— Дід робив, думаю давай попробую...Довжина обов'язкова, якщо буде коротка, то звук буде не той. Якщо буде довша, то не зручна у користуванні. Хто її буде носити 4 метри. Діди. прадіди так надумали, що 3 -метрові самий зручний варіант. Просякнута олією, так дуже серйозно. Воно простий різець, вирізається середина, ну а ті обручі з ясена. Дуже важко робиться, - розповів пан Микола.
У свої 92 роки Іван Больбан виготовляє тільки сопілки. З його слів на трембіту зараз потрібно багато сил.
Сопілку три дні треба готувати, треба заготовити раз матеріал, потім свердлом вивертіти. А потім саме головне оце зробити, з ліщанки. Потім воронки насвердлити дакотра скорше вдасть, не всі однаково. , - додає Іван Больбан.
