Керівники Закарпаття вшанували ліквідаторів аварії на ЧАЕС (ФОТО)

Сьогодні ми повинні вшанувати тих, хто героїчно став на двобій із цією трагедією, і зробити все для того, щоб подібні катастрофи не повторилися у майбутньому. - Ми в боргу перед ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС. Соціальний захист цієї категорії населення має бути предметом особливої уваги, адже ці люди свого часу віддали життєві сили, здоров’я для ліквідації лиха, – наголосив голова ОДА Олександр Ледида. Перефразовуючи біблійну істину: ліквідатори - чорнобильці „смертію смерть побороли”. За висновками експертів, із 192-х тонн ядерного палива, що містилося в реакторі 4-го блоку, близько 4 відсотків було викинуто у повітря протягом 10 днів. Це те саме, що пережити вибух більш як 500 атомних бомб, подібних до тих, які скинули у 1945 році американські бомбардири на японські міста, спочатку – на Хіросіму, а через три дні - на Нагасакі, що відтак називали ядерним Армагедоном. Страшна трагедія в кліпку ока перетворила благодатні землі Полісся, молоде щасливе місто в зону відчуження - тут донині сконцентрований уран, плутоній, америцій, цезій, стронцій. За твердженням фахівців, період розпаду останнього - стронцію 90 років. Ядерний стовп із цим „букетом” під дією вітру посунувся на північ, передавши „привіт” не тільки українському Поліссю, деяким регіонам Білорусії й Росії, а й окремим територіям Швеції, Фінляндії, Польщі, Німеччини, Франції… Україну було оголошено зоною екологічного лиха. Десятки тисяч людей опинилися в полоні важкої радіації, яка невидимо прошивала людський організм на решето.. Були місця з рівнем радіації до 200 мілірентгенів, а були ділянки, де радіація сягала 2 000 рентгенів на годину. Пожежники, військові¸ міліціянти піднялися на боротьбу із невидимою силою, не задумуючись, що це – небезпечно. Перший караул пожежників, уберігши третій блок від нещастя, заплатив за це власним життям і здоров’ям. Учасники першої зміни одержали по 25 берів – п’ятирічну норму. Серед тих, хто невідкладно прийшов на допомогу працівникам міліції Прип’ятського міськвідділу ОВС, кинувшись у саме серце чорного пекла, були закарпатці, які на той час навчалися в Київській вищій школі міліції: Віктор Чепак, Іван Попадич, Юрій Томей, Василь Бангрович, Андрій Гецко, Михайло Попович. На жаль, двох останніх уже немає серед нас. Нині на Закарпатті проживає близько 5 тисяч чорнобильців, з яких 255 – інваліди, понад 3 тисячі – ліквідатори. Більше півтисячі чорнобильців померло за останні 5 років. А це - Василь Варга, Ференц Сас, Михайло Попович, Петро Керечанин, Юрій Гербик, Георгій Шахайда, Віктор Лібо, Василь Пінджолі, Іван Шрек, Тиберій Куні, Андрій Обіцький, Василь Шемет, Михайло Кемень та іш. А також син полковника міліції у відставці Петра Бронтерюка – Віктор, що на той час був підполковником міліції. Як розповідає Петро Бронтерюк: „Я не задумуючись, поїхав з іншими на ліквідацію злощасної катастрофи, оскільки одним із перших взяв на себе радіаційний удар і мій син –Віктор. Я «підхопив» тоді 16 рентген опромінення, а син – 46...». Сьогодні, 26 квітня 2010 року, сивочолий полковник Бронтерюк, на грудях у якого – численні нагороди, був серед учасників покладання квітів до підніжжя монументу закарпатським ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, що у скверику на пл.. Дружби народів, та екуменічної панахиди, приуроченої до 24 річниці з дня Чорнобильської катастрофи. У заходах взяли участь перші керівники області – голова облради Михайло Кічковський та голова ОДА Олександр Ледида, начальники обласних управлінь, а також представники духовенства, молодь. Помолившись за упокій загиблих ліквідаторів, під музику духового оркестру представники влади, МВС, МНС, обласної та міської спілки „Союз Чорнобиль України” підійшли до корзин з квітами. Першими до підніжжя монументу закарпатським чорнобильцям поклали квіти Михайло Кічковський та Олександр Ледида, за ними – інші, подумки дякуючи тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, ліквідовував наслідки аварії, відроджував і продовжує відроджувати нове життя на обпаленій радіацією землі.