У Виноградівському дитячому будинку-інтернаті №3 нараховується 115 хлопців з помірною або глибокою розумовою відсталістю віком від 6 до 35 років. Деякі люди ставляться до підопічних цього освітнього закладу з пересторогою, бо мало кому відомо, що серед цих, обділених долею юнаків, зростають справжні таланти.
– Кожен із наших хлопців має певний нахил до співів, танців, малювання тощо. А от 30-річний Віктор Деметер талановитий в усьому. Він скромний, працьовитий, відповідальний і слухняний. Хлопець гарно співає, танцює, та найбільше має хист до малювання. Не цурається і будь-якої роботи, допомагає поратися на підсобному господарстві, бо маємо земельну ділянку, на якій вирощуємо овочі для власного вжитку, худобу погодує, почистить у сараї, – розповідає директор будинку-інтернату Юрій Шаркань.
– Щороку для проходження навчальної практики до нас приїжджають студенти з Нідерландів. Торік їх керівник, побачивши роботи Віктора, запропонував йому намалювати 12 різних карти, які вони забрали з собою. Дев’ять з них представили на конкурс, а згодом продали. За вилучені кошти наш художник поїхав у санаторій в Одесу. Також щороку відправляємо картини Віктора на виставку в Київ, приурочену до Всесвітнього дня інвалідів. Крім картин, він малює нашим вчителям унаочнення для роботи.
Доля до Віктора була не надто прихильною. Він сирота, має статус покинутої дитини. Каже, що народився в Мукачеві, але жодного разу протягом свого свідомого життя там не був. Спочатку мешкав у дитбудинку в Часлівцях, потім у Берегівській школі-інтернаті, а з 1998 року – у Виноградові.
– Малювати любив завжди, з раннього дитинства, ще у Часлівцях у нас був хороший вчитель малювання. А от тут удосконалювати майстерність зараз мені допомагає інструктор з праці Майя Чейпеш, – розповідає аматор пензля. – Майя Іванівна завжди допоможе, порадить та підтримає, вона вчить мене, як правильно підбирати фарби і накладати їх на папір чи полотно. Використовую фарби акрилові або гуаш перемішую з клеєм „ПВА”. Тут, у інтернаті, у нас є кімната для молитви, на стіні якої висять три мої ікони.
Приїжджають до нас священики різних конфесій. Недавно настоятель чоловічого православного монастиря з Ракошина (Мукачівського району) запрошував мене до них, та я відмовився, зараз там проживає мій молодший брат Валерій. Як людина віруюча, найбільше люблю малювати зображення святих.
У кімнатах інтернату є ряд моїх ікон: святий Чудотворець Миколай, Ангели сповіщають про народження Ісуса, Син Божий та Діва Марія, Ісус біля колодязя розмовляє із самарянкою, два Ангели біля ліжка дитини охороняють її сон та інші. Малюю і тваринок та пейзажі. Останні під час екскурсій фотографую на мобільний телефон, а потім передаю їх на полотно. Люблю виліплювати композиції з гіпсу і робити з масла великодніх баранчиків. Ще хочу навчитися виготовляти різні вироби з бісеру.
Хай щастить тобі, Вікторе, у творчому пошуку!
