Розкаже «Книга рекордів Закарпаття» 

Навіть не скажеш відразу, чим більше відома світу компанія «Гіннес» – легендарним чорним пивом, яке стало символом Ірландії, чи «Книгою рекордів Гіннеса», яку вигадав власник компанії в середині минулого століття. Як би не було, обидва винаходи мають мільйони шанувальників та багато послідовників.

Книга рекордів з’явилася абсолютно випадково. Як інформує Вікіпедія, у 1951 році один із керівників «Гіннеса» під час  полювання стріляв у пташку сивку звичайну і не вцілив. Пізніше розповів про цей випадок друзям й хтось із них навіть не здивувався, адже сивка – найшвидший птах у світі. Між товаришами розгорілася суперечка щодо цього припущення, яка, врешті-решт, наштовхнула їх на думку, що, напевно, в світі чимало людей сперечаються з подібних приводів. Так і з’явилася ідея укласти збірку рекордів. Для втілення задуму знадобилося 4 роки, і в 1955-му вийшла друком перша «Книга рекордів Гіннеса».

Нововведення  впало на благодатний ґрунт – невдовзі, окрім світової Книги рекордів, почали з’являтися і національні. Нині існує Книга рекордів України, а відносно недавно почали збирати й досягнення нашої області, щоб створити «Книгу рекордів Закарпаття». Поки що збірник закарпатських рекордів не дуже великий, до того ж побачити його можна лише в інтернеті (сайт Kolyba.org.ua). Та головне – почати. Зрештою, він уже пропонує чимало цікавих фактів, знайомих не всім краянам, до того ж рекорди можна поділити за категоріями.

Вид спорту вмер, а рекорд – залишився

Так, завдяки збірці ми можемо дізнатися, що за територiєю закарпатський регiон бiльший від таких країн, як Люксембург, Ватикан, Лiхтенштейн, Сан-Марино, Андорра, Бруней, Кiпр, Сингапур, Катар, Мальдiви, Бахрейн, Лiван, Гамбiя, Комори, Маврикiй, Вануату, Мікронезія, Маршали, Палау, Науру, Кiрiбатi, Сан-Томе i Прiнсiпi, Сейшели, Багами, Барбадос, Ямайка, Трiнiдад i Тобаго, Монако, Гренада, Тонга, Тувалу, Сент-Крiстофер i Невiс, Антiгуа i Барбуда, Захiдне Самоа, Кабо-Верде, Мальта, Домiнiка, Сент-Вiсент i Гренадiни, Сент-Люсiя.

Є у нас і свої політичні рекорди. Наприклад, село Руські Комарівці на Ужгородщині – рекордсмен за пасивністю виборців. У 2009 році тут відбувся місцевий референдум із приводу відокремлення  села Нижнє Солотвино в окрему сільську раду. Ініціювали його нижньосолотвинці, однак абсолютно не надихнули мешканців Комарівців. Висловитися з приводу вирішили всього 5 % жителів села.

Натомість іршавчани, навпаки, одностайно проголосували  за свого кандидата у Верховну Раду. Причому, лідером іршавських симпатій став не земляк, а «варяг» зі столиці Віктор Медведчук, котрий у ті часи, щоправда, ще й близько не здобув своєї одіозної слави. У квітні 1997-го року він отримав 94,16% підтримки і став рекордсменом не лише області, а й цілої країни – жоден із кандидатів такої прихильності не здобував.

Апріорі найсильнішим закарпатцем за всю  історію є Кротон, хоча, звісно, вважати  його таким можна лише порівнюючи із сучасниками. Однак вистачає у  краї й менш суб’єктивних спортивних рекордів. Так, найкращим у штовханні ядра є Андрій Бородкін, який у 2009-му легкоатлетичним снарядом досяг позначки 20,09 метра. Найцікавіше те, що Андрій побив рекорд, який 30 років належав його батькові Миколі, аж на 1,13 м.

Нині  забутий ФК «Хімік» Дубриницького  лісохімкомбінату (Перечинщина) увійшов в історію закарпатського футболу як команда, що найбільше знущалася з суперників. У 1963 році хлопці встановили на рідному стадіоні два обласні рекорди – перемогли іршавський «Авангард» із рахунком 12:1 та великолучківський «Колос» – 11:1.

А хокей в області нині просто зник остаточно, проте й тут існують  досягнення. Свого часу свалявський  «Авангард» накидав чимало шайб колегам  із Міжгірської «Верховини» – 11:1! 
Наше  пиво – найстаріше

Повертаючись  до силачів, нині їх в основному представляють пауерліфтери. Тому й рекорди їхні «свіжі». Віталій Тетеуца вижав 167 кг лежачи, у становій тязі – 262,5 кг (загальна сума – 625 кг, що вище нормативів мсмк на 40 кг). Його колежанка Габріелла Знік у 2009-му встановила рекорд Закарпаття в становій тязі – 137 кг.

Сергій  Олеоленко – рекордсмен Закарпаття у присіданні серед важковаговиків – 212,5 кг.

А Олександр Сухан наразі залишається  єдиною людиною, яка піднялася на найвищу вершину України –  Говерлу на інвалідному візку. До речі, досягнення Сухана зафіксувала й «прамама» всіх книг рекордів – «Гіннесівська».

Не  бракує нашому краю й архітектурних  досягнень. Одне з них знають усі, хто бодай раз їхав потягом  у напрямку Києва. Мова про Бескидський  тунель, розташований між Бескидом та Скотарським (Львівщина).

Тунель  довжиною 1750 метрів був збудований австрійцями ще в 1886 році. Не належить СРСР чи незалежній Україні й інший  архітектурний рекорд – найвисокогірніша будівля області – обсерваторія «Білий слон», яку збудувала Польща в 1938 році на горі Піп Іван (Чорногорський хребет). Головним астрономічним інструментом був астрограф із діаметром об’єктива 33 см. На жаль, користі обсерваторія принесла не так і багато. Вже невдовзі Польщу поділили нацистська Німеччина зі сталінським СРСР, яким під час Другої світової війни було не до дослідження космосу.

Напевно, до архітектурної дивовижі слід віднести й місто Рахів. По-перше, це найвищий райцентр України (в середньому – 820 метрів над рівнем моря), по-друге, в  ньому спостерігається найбільший перепад висот між вулицями – від 400 до 1000 метрів над рівнем моря.

Наступне  досягнення цікаве, бо спростовує претензію  львівських пивоварів на те, що вони були найпершими фахівцями в сучасній Україні. Найстаріше пивне підприємство Закарпаття, засноване трансильванським князем Ференцем II Ракоці, – це Підгорянський пивоварний завод, про відкриття якого свідчить засновча грамота, датована 1 березня 1701 року. Упродовж 216 літ підприємство випускало пиво, яке контролювалося родиною графів Шенборнів. Тож, дата 1715, якою хизуються львів’яни, поступається закарпатському пиву аж на 14 років.

Дідо-дуб  і міні-верба

Зі  зрозумілих причин, найбільше уваги у збірці приділено природнім рекордам. По-перше, вони практично вічні, по-друге – відомі давно. Найвисокогірніше озеро Закарпаття – Бребенескул. Воно розташоване на схилі гори Гутин-Томнатик на висоті 1801 м, завдовжки 134 і завширшки 44 м, площа – 4000 кв. м, максимальна глибина – 2,8 м.

Найвище гірське болото – у сідловині  між полонинами Брескул і Пожижевська на висоті 1800 м. Воно вважається субальпійським улоговинним у льодовикових карах і виникло внаслідок заболочування озера.

Найбільший  природній міст – «Кам’яна брама» поблизу села Мала Уголька Тячівського  району. Це своєрідний карстовий перехід у мармурованих вапняках юрського періоду завширшки 10 і заввишки 3 м.

Найвищий  природний водоспад Закарпаття –  Труфанець висотою 36 м. Він знаходиться  неподалік траси Ясіня-Рахів, на однойменному потоці – правій притоці  ріки Чорна Тиса, на південно-східних схилах Свидовецького хребта. Довжина потоку – 2830 м. У лісовому поясі він частково (230 м) протікає під землею. Утворює кілька каскадів.

Найстаріше  дерево на Закарпатті та в Україні, загалом, – це так званий Дідо-дуб  – 9,10 метрів, який росте у селі Стужиця Великоберезнянського району. Його вік – близько 1000-1200 років. Натомість найменшим деревом на Закарпатті є верба туполиста. Висота її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському поясі Карпат, зокрема на горі Близниця. Рослинним рекордсменом Закарпаття за висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона сягала 54 метри.

Наступний рекорд доводить, що ніщо не нове і природні аномалії траплялися завжди. Так, найбільшою зафіксованою вважається повінь 1947-48 років. Наприкінці грудня 1947-го в горах накопичився сніговий покрив заввишки 30-50 см, різко потепліло, випали зливи. У результаті на Тисі, Тереблі, Тересві та інших ріках регіону відбувся катастрофічний підйом води, були затоплені Хуст, селище Вилок та багато інших, на великих площах знищені озимі посіви.

Як  знайти господиню?

Окрема  увага укладачів збірки закарпатських  рекордів присвячена досягненням, встановленим на численних місцевих фестивалях. В основному вони, звісно, кулінарні.

У 2009 році на фестивалі «Гуцульська  ріпа» в Лазещині було виготовлено  найбільший кремзлик (дерун) Закарпаття – його розміри сягали 2,5 метра  довжини та 1,5 метра ширини. На фестивалі  голубців у Четові на Берегівщині  вирішили здивувати людей в іншому напрямку і представили найменший голубець – 2 сантиметри. Зробила його господиня Єва Нодь і пояснила таку вправність місцевою традицією – мовляв, чим менший голубець дівчина може зробити, тим кращою дружиною вона буде.

Особливе  місце серед кулінарних рекордів належить ужгородському кондитеру Валентину Штефаньо, який подібні досягнення вже давно перетворив на свою «фішку».

У 2006 році він подарував своїй нареченій  весільну сукню із 1,5 тисячі заварних булочок. Над екстравагантним вбранням вагою понад 10 кілограмів майстер чаклував майже два місяці.

Напередодні Великодня 2009 року Валентин створив  найбільшу солодку писанку Закарпаття. Лише чорного шоколаду він використав 20 кілограмів, а розписав пасхальне  яйце білим шоколадом, какао-маслами  і фарбами.

А невдовзі, до Різдва-2010, виготовив шоколадну  ялинку вагою 20 кг – дерево заввишки 1,32 метра у вигляді трикутника з кольоровими шоколадними ялинковими прикрасами і білими солодкими кульками, які символізували сніг.

Усього  на даний момент у «Книзі рекордів Закарпаття» зібрано близько сотні різноманітних досягнень – не так уже й багато. Щоправда, робота над збором та встановленням нових рекордів триває, тож, можливо, невдовзі з’явиться і її надрукований варіант. Те, що він користувався би попитом як у закарпатців, так і в туристів, безсумнівно.

• книга рекордів Закарпаття
• винахід