Є в області автошляхи, на яких об’їжджати ями нема сенсу: оминувши одну, колесами втрапиш в іншу. І майстерність водія тут ні до чого – такі в нас дороги, така неякісна робота дорожників. Або ж відсутність такої в принципі.
Якби хтось спробував рахувати кількість ям на дорогах Закарпаття, точно б десь після сотої збив¬ся з рахунку. І якщо шляхи державного значення («Київ–Чоп», «Мукачево–Рогатин») ще в більш-менш нормальному стані, то на решту інших в деяких місцях ліпше й не заїжджати. Такими, на жаль, є нинішні реалії.
Прикладом «битого» шляху, де яма на ямі, є дорога між селищем Кольчином і Верхньою Визницею, що на Мукачівщині. Там на деяких ділянках понад 20 кілометрів за годину не розженешся. Хіба що – на тракторі.
Виїзд із траси «Київ–Чоп» на кольчинську дорогу, твердять місцеві водії, також жахливий. Пікантність ситуації в цій місцині в тому, що гладенький асфальт міжнародної траси різко переходить в український «битий» шлях. А це вже становить небезпеку для дорожнього руху. Місцеві то знають, що, з’їжджаючи з головної дороги на другорядну, треба сильно пригальмувати й рухатися поволеньки, як наосліп. А нетутешні водії, надто вночі, можуть і не помітити, що гладенький асфальт так різко переходить у бездоріжжя. У таких випадках на трасі мав би бути попереджувальний знак. Та при в’їзді до Кольчина його немає.
«У нашому районі є кілька сіл, до яких легковою машиною, правду сказати, дуже важко доїхати, – каже перший заступник голови Мукачівської райдержадміністрації Василь Пашкуляк. – Узагалі, можна на пальцях перерахувати, які в нас дороги в більш-менш нормальному стані. На цю проблему треба звернути увагу на загальнодержавному рівні. Особливо для тих районів, де розвивають туризм. Там апріорі має бути якісне покриття. А ямковий ремонт, що його час од часу роблять, ефекту не дає».
Воно й неспеціалісту зрозуміло – латки дорогу новою не зроблять. Але фінансування з держбюджету більше не дозволяє: цього року на комунальні дороги (ті, за які відповідає місцева влада) із держбюджету Мукачівщині перепало лише два з половиною мільйони гривень. Це дуже мало. Для прикладу, мільйон треба лише на один кілометр нової дороги на дві смуги.
За автошляхи між селами, як відомо, відповідає вже не місцева влада, а Служба автомобільних доріг у Закарпатській області. За словами Василя Пашкуляка, туди регулярно, крім райдерж¬адміністрації, звертаються й сільські депутати та голови. У дорожників завжди трактування одне – немає коштів.
«Із державного бюджету на ремонт доріг державного та місцевого значення Закарпаттю на цей рік виділено 76 мільйонів гривень, – каже начальник Служби автомобільних доріг області Василь Маркович. – Із них майже 49 мільйонів спрямовані на 636 кілометрів державних доріг. Для ремонту місцевих, яких в області є 2 711 кілометрів, лишається 27 мільйонів». За підрахунками дорожників, на повноцінний ремонт автошляхів у районах треба 150 мільйонів.
На латання ж доріг, які у власності місцевих рад, Закарпаттю цього року передбачено 42,6 мільйонів гривень (хоча в нашій області із акцизу на пально-мастильні матеріали (замість транспортного податку) зібрали 51 мільйон. – Авт.). Як поінформував Василь Маркович, дорожники освоїли наразі лише 8 млн. Із 216 об’єктів, де запланували ремонт, завершили тільки 45.
Щодо Верхньої Визниці, де покриття на центральній вулиці також не першої свіжості, то селу на її ремонт передбачено 230 тисяч гривень (при потребі у 300 тисяч. – Авт.). Василь Маркович каже: ремонтувати поч¬нуть одразу, щойно сільрада надасть усю потрібну документацію. Щодо в’їзду зі шляху «Київ-Чоп» у селище Кольчино, то Василь Олексійович запевнив: найближчим часом дорожники доберуться до цієї транспортної розв’язки.
Зважаючи на те, що надворі середина серпня – перспективи не надто райдужні. Але так цілий рік: спочатку чекаємо, доки сніг зійде (зазви¬чай разом із асфальтом), тоді поки держава задекларує, скільки й на що дасть грошей, потім поки кошти надійдуть, а ще – тендерів, а там, дивись, і осінь, погана погода, кінець року. І… читай з початку.
Ями тим часом вилазять, множаться, більшають і глибшають. Через них зношуються автівки, стаються ДТП. Чи розір¬ве хтось таке замкнуте коло?
P. S. Тим часом стало відомо, що Закарпатське відділення Антимонопольного комітету оштрафувало ДП «Закарпатський облавтодор» на 12 тисяч гривень. Як стверджують антимонопольники, підприємство застосовувало різні умови до рівнозначних угод, які укладало із замовниками на поточний ремонт шляхів.
