Форвард "Говерли" Максим Шацьких розповів про завдання, які стоять перед "Говерлою", а також поділився враженнями від останніх матчів команди.
У короткому інтерв'ю виданню Український футбол, нападник ужгородської "Говерли" поділився секретами своєї команди.
— Максиме, ви свого часу говорили, що не з тих футболістів, які будуть приходити в команду, яка не має чітко визначених завдань і лише "бовтається" в прем’єр-лізі. Які зараз турнірні завдання в "Говерли"?
— На цей сезон основне завдання — залишитися в прем’єр-лізі. Інші якісь цілі наразі вже пізно ставити, до кінця залишилося всього кілька турів. Узагалі, як на мене, або команда ставить вищі цілі, тобто бореться за зону єврокубків і разом із тим прогресує, або просто бере за мету втримуватися на тому місці, на якому вона зараз є, тобто без жодного натяку на прогрес. Я ж думаю, що нам до снаги ставити перед собою значно вищі завдання.
— Тобто наступного сезону ви чекаєте від керівництва вже завдання боротися за єврокубки?
— За підбором гравців "Говерла" може нав’язати боротьбу іншим українським середнячкам за вихід до Ліги Європи. Я сподіваюся, що наступного сезону перед нами буде саме таке завдання.
— На вашу думку, 13-те місце в турнірній таблиці відповідає грі команди? Воно справедливе?
— Тут уже залежить од того завдання, яке стояло перед клубом ще до початку сезону. Я ж прийшов у команду значно пізніше, й тоді основне було — залишитися в прем’єр-лізі. Ми зараз маємо запас перед зоною вильоту, тому із цим завданням, як бачите, ми впоралися. Думаю, на наступний сезон завдання будуть уже значно вищі, ніж просто зберегти прописку в елітному дивізіоні.
— Подейкують, що зараз в колективі не дуже хороший бойовий дух через затримки по зарплатні. Це правда? Ви як лідер команди маєте про це знати.
— Це неправда. Настрій у команді цілком нормальний. Звичайно, затримки особливої радості не додають, та це робочий момент. Ми ж усі розуміємо, що складна ситуація в країні, та й узагалі в українському футбольному житті, тому це нормальний процес. І на наш настрій це не впливає. Ми тренуємося з посмішками, й ніхто особливо не журиться. Усі все прекрасно розуміють. Немає такого, що хтось щось не хоче робити, бо, бач, йому затримали зарплатню. Абсолютно ні! Усі — професіонали й дорослі люди. Президент клубу говорив, що ніхто нікого в колективі силоміць не тримає. Не подобається, не можете трішки потерпіти, поки ситуація налагодиться, будь ласка, ставайте вільними агентами та йдіть своєю дорогою. Ніхто нікого на прив’язі не тримає. Ще раз кажу, поки що в нас у команді пригніченого настрою немає, й ми з оптимізмом дивимося в майбутнє.
— Як гадаєте, остання гра з "Металургом" закінчилася справедливим результатом?
— Думаю, що так: у них було вдосталь моментів, у нас було достатньо нагод, аби забити… Тобто гра була рівною й обидві команди мали однакові шанси на перемогу.
— Минулими вихідними закарпатці пропускали тур через зняття "Арсеналу". Розкажіть, які зміни в тренувальний процес вніс В’ячеслав Грозний?
— Якихось особливих змін не було. Єдине: тренер нам дав додаткові вихідні. Ми чотири дні відпочивали, а потім повернулися до робочих тренувань, і в звичному режимі готувалися до матчу із запорізьким "Металургом".
— На вас, як на одного з найдосвідченіших гравців, В’ячеслав Вікторович поклав якісь напівтренерські обов’язки?
— Та ну, які такі напівтренерські? До таких мені ще рано, ще грати та грати.
— Маю на увазі, чи допомагаєте молодим футболістам? Чи даєте поради, а може й кпините іноді…
— У нас в команді така здібна молодь, що їй щось детально пояснювати чи втовкмачувати не потрібно. Вони всі розумні, адекватні, й особливих порад не потребують. Головне — показувати собою хороший приклад, на який можна рівнятися. А вони вже будуть усе, що є хороше, переймати. Я завжди казав, хто хоче навчитися, той обов’язково навчиться!
