знешкодили закарпатські піротехніки за 2 роки

З настанням весни, коли в розпалі земляні роботи під час яких виявляються вибухонебезпечні предмети, починається своєрідний апогей “боєприпасної” проблеми для піротехніків аварійно-рятувального загону спеціального призначення (АРЗ СП) ГУ МНС України в Закарпатській області. На їх обґрунтоване переконання, на жаль, виявляти такі “подарунки” буде ще не одне покоління українців.

За офіційною статистикою сьогодні в Україні зберігається майже 2 млн. тонн вибухонебезпечних предметів. До них треба додати тисячі снарядів, мін, авіабомб тощо, які залишилися в землі нашої держави з часів Другої світової війни.

Закарпаття також “багате” на такі небезпечні знахідки, які залишилися в місцях, де за часів війни були сховища, проходили бої; або ж нагадає про себе оборонна лінія Арпада, що повинна була зупинити наступ радянських військ у Карпатах.

Так, лише упродовж 2005-2006 років піротехніки аварійно-рятувальної служби Закарпаття знешкодили 43 артилерійські снаряди, 204 мінометні міни, 42 гранати, 2 авіабомби, один реактивний снаряд та 376 набоїв. Уже в цьому разі фахівцям доводилося тричі вилучати й ліквідовувати вибухонебезпечні відголоски Другої світової війни у Виноградівському, Мукачівському та Ужгородському районах. До слова, щодо останнього, то тут роботи найбільше, особливо, коли починаються весняно-польові роботи.

Разом з тим, місцеве населення, при виявленні небезпечних знахідок, не завжди робить правильні висновки. Приміром, на Ужгородщині жоден з господарів не зробить ані кроку, поки на це не дадуть відповідного дозволу компетентні служби. Зворотна картина спостерігається в інших районах Закарпаття, де населенню постійно доводиться нагадувати, що знайдене “відлуння війни” краще залишати на місці, а не “тягнути” до власної оселі, адже фактично, беручи їх в руки, вони несуть власну смерть.

- Прикро, але громадяни свідомо нехтують власною безпекою, життям та здоров’ям оточуючих їх людей, - наголошує начальник групи піротехнічних робіт АРЗ СП ГУ МНС України в Закарпатській області Віталій Гільтайчук. - Пригадую, як виїжджали до приватного будинку, де прямо у стінці було замуровано снаряд. – Довелося вибивати стіну, а кожний удар для піротехніка міг бути останній. Інколи дивуєшся пристрасті наших людей до екстриму. Працювати там було все одно, що ходити по мінному полю. – Судіть самі, якщо маленька протипіхотна міна, що має в середині 20 грамів тротилу, здатна відірвати ступню людині, то наскільки трагічними можуть бути наслідки вибуху 82-міліметрової міни, що містить 540 грамів вибухової речовини. – Або що найпоширеніша знахідка – артилерійський 76-міліметровий снаряд у разі вибуху дає розліт осколків до 300 метрів, а летять вони зі швидкістю 800-900 метрів за секунду, - розповідає досвідчений піротехнік.

- Головну небезпеку у вибухонебезпечних “подарунках” Другої світової війни містять пристрої ініціювання вибуху основної маси вибухівки боєприпасу, - наголошує Віталій Гільтайчук. – Від вологи, довгого перебування в землі, при взаємодії металу та вибухівки утворюються хімічні сполуки – пікрати, які становлять основну небезпеку (зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів). – Вони вибухають навіть від невеликого тертя, іскри, удару.

Тому, при виявленні вибухонебезпечного предмету, до нього не можна навіть доторкатися – це дуже небезпечно. Передусім, потрібно обгородити місцезнаходження ВНП й нікого до нього не допускати. Для цього організувати за допомогою місцевих жителів чергування до прибуття представників органів влади. Повідомити органи влади, міліцію, військовий комісаріат, рятувальників.

Небезпечні знахідки знищуються підриванням на місцях або в спеціально відведених місцях відповідно підготовленими фахівцями-піротехніками.

• боєприпаси
• снаряди
• піротехніки