Міфологія Закарпаття не менш багата страхітливими істотами ніж в інші регіони, чи навіть країни світу. Тут можна зустріти босорканю, шарканя та інших істот.
Містичний, загадковий та захоплюючий – саме такий світ міфічних істот у яких вірили закарпатці. Ми спробували розібратись в назвах та значеннях цих страхітливих створінь.
Босорканя – у Закарпатті так називають злу відьму, чаклунку. І цікаво, що слово таке застосовують в угорській, словацькій та румунській міфологіях, а туди потрапило воно з тюркського basyrkan – нічний кошмар. Відьма ця повинна бути не просто злою, а ще й мати риси вампіра. Також старше покоління закарпатців розповідає про різні дивовижі пов’язані з відьмами. Мовляв, коли та помирає, має комусь передати своє вміння, а інакше мучитиметься і не помре. Якщо немає підходящої кандидатури, для полегшення мук і прискорення летального кінця в даху будинку де живе басорканя прорубували отвір. Тільки тоді її душа могла покинути тіло.
Шаркань – змій з крилами, або ж дракон. З’явився в закарпатському словнику від угорців. Цей змій з демонічними рисами часто згадується в казках і оповіданнях, як той що охороняє скарби. Про походження цього персонажа суперечки ведуться і досі. Угорці, які перші придумали шарканя кажуть, що це щука, яка довго прожила в заболоченому озері, або ж змія, яка жила в пустинних місцинах і з часом трансформувалась у дракона з крилами завбільшки у дві корови. Також шаркань мав гострі зуби, зміїний язик та кігті.
Мавки, нявки – красиві молоді дівчата з довгим волоссям, що жили в лісах та озерах і заманювали туди хлопців, щоб потім вбити. Ці персонажі – душі померлих, або утоплених молодих дівчат. Часто їх зображають в довгих білих сорочках, або голих та з вінками на голові. Відмінність мавки від нявки, те що в другої відсутня спина. І через ребра видно всі внутрішні органи.
Блуд – явище чи істота в яку вірять і по сьогодні. Часто кажуть – блуд завів кудись. Людина добре знає дорогу, але не може дійти до місця призначення. Не може зосередитись і йде незрозуміло куди. Таке може трапитись, як у лісі та і в місті. Наші предки вірили, що блуд це чоловік який був дуже грішним і після того, як помер його не взяли ні в рай, ні в пекло, а залишили на землі. От він і збиває з шляху людей.
Мольфари – відьмаки, але добрі. Вони можуть викликати дощ, коли він необхідний для хорошого врожаю, або сонце в часи рясних дощів. Можуть лікувати травами найстрашніші хвороби та бачать долю людей. В них до тепер вірять на Рахівщині.
Вовкуни – перевертні, що живуть в лісах. Люди, які через чари перетворюються на вовків.
Чугайстер – дідуган, який живе в лісі. Його колись прокляла відьма, та зачарувала так, що він приречений вічно блукати Карпатами. Якщо зустріне когось то заставить танцювати разом з ним ,а якщо людина не витримає швидкого темпу та впаде, то навіки зостанеться у горах. Подейкують, що цей дідусь і поговорити любить.
