Зазвичай діти як діти. На перший погляд брати-міжгірці Марковичі — 9-літній Вася та на рік молодший Міша — серед ровесників практично нічим не вирізняються. Ходять до місцевої спеціалізованої ЗОШ ім. Августина Волошина, старший навчається у 4 класі, а менший — третьокласник.
Зізнаються, що найулюбленішими для них предметами є математика та англійська мова. А обов’язково дружити зі спортом їм веліла сама генетична спадковість — 37-річний батько, його ласкаво діти величають на тутешньому діалекті няньком, Михайло Михайлович був одним з найталановитіших і відомих футболістів краю. З 5 класу виступав у першості Закарпаття у дублюючому складі “Верховини”, а через три роки потрапив в основу. Шість літ не лише грав, тренував, але й утримував команду теперішній приватний підприємець, за добре діло в ім’я спорту і численних вболівальників, як не прикро, до цього часу перед ним у боргу чиновники, які не розплатилися.
— Ми теж граємо у футбол, — в унісон кажуть молоді Марковичі і доплюсовують, що ще їм до вподоби настільний теніс, комп’ютерні шашки, не кажучи про гірськолижний спорт — у Пилипці чи Матачові демонструють неабиякий клас у слаломі.
Та найбільше їхні здібності розкрилися у плаванні. З півтора року тому батько привів синів у готельно-оздоровчий комплекс “Жива вода”, де є басейн, який після реконструкції прославився спортивною казкою. А могла зачахла споруда, до речі, й пропасти, якщо б не ділові львів’яни-бізнесмени. Якраз у цей момент тут відкрилася платна школа плавання, яку очолили інструктори-рятівники Михайло Шурдюк, який закінчив Талінське морехідне училище, та Роман Бобер. Стабільно два рази, а то й більше, на тиждень брати наполегливо опановували азбуку плавання. За труднощів росли результати. Зараз Вася 25-метрівку кролем долає за 25 секунд, а Міша — 28 секунд. Такі показники у молодшому віці, погодьмося, дитячі рекорди. До всього, вільно стрибають з 5 м та 3 м вишок, віртуозно крутячи сальто. І все ж найбільше хлопчики здивували підводним плаванням. Вася без проблем від старту до фінішу, мов амфібія, пропливає зануреним у воді. Міші залишилося ще 5 метрів, аби сягнути до високого рубежу. Коли юні плавці-акселерати займаються, то для присутніх їхні витівки у воді своєрідне шоу, яке не обходиться і без аплодисментів. Особливе захоплення у них викликає, коли Марковичі показують трюк — з дна 4-метрової водойми витягують предмети. “Якось навмисно кинув ключі у воду і зажурено їм кажу, що як відімкну хату, — розповідає наставник Шурдюк. — А вони без вагань давай пірнати у басейн, аж поки їх не досягнули”.
— Побільше б таких не лише заповзятих і обдарованих дітей, але й піклуючих про своє чадо батьків, — ділиться у розмові інструктор-рятівник, ставлячи у приклад М.М. Марковича, котрий приділяє особливу увагу фізичному гарту синів. За його словами, у суперкласному басейні, ідеальними умовами якого торік за відпочинку в глибинці зачудувався сам Денис Силантьєв — чемпіон світу і Європи з плавання, срібний призер Олімпійських ігор, між іншим, символічно встановивши рекорд цієї споруди — 25 метрів проплив за 12,26 сек. — ще мізер бажаючого підростаючого покоління освоювати ази плавання на даний час. А ті, які приходять, як правило, починають з нуля. Резонно зауважує, що в державі здійснюється чимало програм на підтримку молоді, в тому числі на її масове заняття фізкультурою та спортом, які необхідно реалізовувати на ділі. Надіється, що запланований намір провести у басейні день відкритих дверей для школярів конкретизується прийнятими рішеннями урядом і Президентом, що серйозним чином дітьми будуть опікуватися як батьки, так і влада.
М. М. Маркович лиш з гордістю мовить про синів. Мають спартанську звичку: не хворіють, бо регулярно ранком миються холодною водою з колодязя. Дбайливо доглядають за меншим півторарічним братиком Іванком. Матері Вірі на кухні теж неабияка заміна, бо хлопці хвацько заявляють, що самостійно класно готують омлет та деякі інші страви. Одне слово, такими нівроку дітьми тільки пишатися.
