Хоча і дуже повільно, але все-таки власники, які використовують найману працю приходять до усвідомлення необхідності легального оформлення на роботу працівників з укладанням передбачених законом двохсторонніх документів для того, щоб була можливість застосувати до них заходи кримінального та адміністративного примусу.
В разі недостатнього контролю в найманого працівника складається враження вседозволеності та безкарності. Яскравим прикладом цього став випадок, що стався з приватним підприємцем К. в Ужгороді, власником сітки магазинів та торгових точок з продажу свіжої курятини відомої торгової марки. І хоча ним були укладені відповідні договори з найманими працівниками, але розроблена схема контролю була далеко недосконалою, а відносини менеджерів та продавців базувалися на дружбі, що, власне, в даному випадку і дало можливість допустити вчинення злочину.
Мукачівка Наталія С., працюючи продавцем на одній із торгових точок, діючи умисно, будучи матеріально-відповідальною особою, всупереч договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, привласнила належні підприємцю К. товарно-матеріальні цінності на загальну суму більше 10 тисяч гривень. Наталії інкримінували вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України (привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні). Як видно з формулювання обвинувачення, у разі, якщо б з нею не було укладено всіх передбачених договорів про матеріальну відповідальність, притягнути до відповідальності продавця було б неможливо.
В ході проведення досудового слідства Наталія С. вини не визнала і висунула версію, мовляв менеджер на торговій точці не хотів забирати в неї залежану та зіпсовану продукцію, тому вона її викидала, а також частково роздавала малозабезпеченим жителям міста. А вся проблема була в тому, що за період роботи на торговій точці відповідальний менеджер дійсно жодного разу не проводив ревізії (до речі, його зараз звільнено з роботи). На запитання, чому, будучи матеріально-відповідальною особою та несучи повну матеріальну відповідальність за ввірену продукцію, викинула товар або роздала його безкоштовно, Наталія відповіла, що не мала, куди складати товар. Представників санітарно-ветеринарної служби про наявність зіпсованого товару вона не повідомляла. Зв’язатись з власником торгової точки не пробувала. Коли ж виявилася нестача, зрозуміла, що робила неправильно і тепер доведеться відповідати перед Законом.
Працівникам управління Державної служби по боротьбі з економічними злочинами в Закарпатській області вдалося довести вину та направити до суду кримінальну справу за обвинуваченням Наталії С. Зараз на неї чекає обмеження або позбавлення волі на строк до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. У кращому випадку – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів чи виправні роботи на строк до двох років.
Ось і виходить: якби не дружба менеджера з продавцем, вчасний контроль та проведення ревізій, підприємець зберіг би майно, менеджер мав би роботу, а продавець не несла б кримінальної відповідальності.
