У мукачівки Марії Соломко захворів 9-річний онук. Дитина перебувала в лікувальних закладах, і внаслідок тривалого приймання ліків організм малого надто виснажився. Лікарі порадили батькам давати Кирилкові пити свіжі перепелині яйця, а ще їсти акацієвого меду, мовляв, там цілий клондайк вітамінів та мінералів.
Бабуся відразу ж подалася на базар. Біля яток з медом до пенсіонерки підійшов смаглявий молодий чоловік років 25, пише Віталій Пумпинець, газети "Новини Закарпаття".
«Пані, не беріть мед у цих перекупників, бо він дуже дорогий і хтозна з чого, — мовив, — у мене свіженький акацієвий, до того ж удвічі дешевший». Він відкрив велику господарську сумку, в якій були дві трилітрові банки. Знявши кришку, запропонував понюхати, як гарно пахне. А ще вмокнув вийнятий із сірникової коробки сірник і подав жінці скуштувати. Мед й справді мав приємний запах, добрим виявився й на смак. Саме це й збило стару жінку з пантелику. Довірившись продавцеві, почала торгуватися. Із 200 гривень за банку ціна зупинилася на 150. Це трохи менше половини з того, що правили та аналогічну кількість солодкого продукту інші продавці.
«Попервах я засумнівалася, — розповідає пані Марія, — з якого дива це чоловік називає таку низьку ціну та ще й дозволяє торгуватися. Та він мене переконав, мовляв, нема часу на базарах стояти, меду зібрав багато, бо вуликів — понад сотню».
Зрадівши такій вдалій оборудці, бабуся відлічила півтори сотні гривень і забрала банку. Та продавець на цьому не заспокоївся. Він, побачивши у гаманці старенької гроші, став вмовляти її взяти й другу банку. «Пані, та ви мені будете здоров’я в Бога вимолювати, що я вам дав дешево такий дорогий мед». Пенсіонерка подумала, що дійсно не можна втрачати такого щастя, яке само прийшло до неї, і спокусилася на ще одну банку золотистого продукту. Окрилена такою вдалою покупкою, побігла додому…
А увечері до матері завітала донька Олена. Вона, почувши про низьку ціну меду, відразу занепокоїлася і, як виявилося згодом, зовсім недарма... Відчерпнувши зверху ще дві ложки, жінки з’ясували, що в банці зовсім не те, що пропонував продавець. А було це щось зроблене з цукру і добре замасковане під акацієвий штучний мед. Натурального продукту налили тільки зверху, кілька ложок…
І що, після такого шахрайства в міліцію побіжиш? Звісно, що ні. «Я не можу ні на кого жалітися, — каже пані Соломко, — адже сама зробила такий вибір. Сама дозволила обвести себе довкола пальця якомусь пройдисвіту, котрий уже, напевно, жорстоко ось так обдурив не одного і не двох довірливих покупців. Сама ж і постраждала від дій шахрая. Та дуже хотіла б, щоб ви в газеті надрукували про цей прикрий випадок, що трапився зі мною цього тижня. Хай ваші читачі будуть обачнішими, щоб не потрапити на гачок лиходія. Правду кажуть, що дармовий сир буває тільки в мишоловках. Онукові я все ж купила акацієвий мед, тільки вже справжній. Щоправда, він коштував удвічі дорожче…».
