Вже за декілька днів в Україні відзначатимуть річницю Революції Гідності. Вона розпочалася як мирний мітинг, що мав переконати президента підписати угоду про асоціацію з ЄС, а згодом після кривавого розгону студентів переросла у масовий протест проти режиму. Люди вже стояли за зміну системи, а не політиків. Що трапилось далі - пам'ятають всі.
Втеча Януковича і крах режиму "сім'ї" - чи не головні здобутки Майдану. Проте люди стояли не тільки за це, а і заради змін у державі, за власні права за гідність. А от цим постреволюційна Україна похизуватися не може. Дедалі частіше лунає теза про суспільне розчарування. Набратися мужності і працювати - ось дієвий спосіб подолати післяреволюційну нестабільність. А тут ще й російська агресія та відкрите лобіювання інтересів Кремля в парламенті, яке не зникло після жовтневих виборів. Та й дії переможців після них нагадують радше "помаранчеві" міжусобиці. Чи не кожне масове протистояння в історії незалежної України призводило до ще дужчого затягування гайок.
Проте, ще ні разу українці не платили таку високу ціну за ідею та переконання. Події на Інститутській - яскравий приклад того, на що спроможні можновладці, аби утриматись біля державного керма. Але це і свідчення того, на що можуть піти українці заради досягнення власної мети. Ріки крові та бездиханні тіла - ось що побачив світ практично в центрі Європи. Вони стали героями. Небесною сотнею. Кожна смерть - це окремий меморіал на Інститутській.
Залишились не тільки щити, бруківка та шоломи, а й сліди від куль випущених у майданівців. Зараз влада планує перейменувати вулицю на Героїв Небесної Сотні - місцеві розбігаються в думках. Єдине, в чому кияни як і решта українців впевнені, державі доведеться ще довго ставати на рейки нормального життя. Проте Україна продемонструвала свою стійкість і мова не про політиків, а про громадян, які активізували всі доступні ресурси, аби тільки вийти з кризи і обов'язково переможцями.
М-Студіо
