Крапка в цьому – розпорядження голови Міжгірської РДА Василя Щура від 30 травня 2012 року «Про припинення діяльності Колочавського стаціонарного відділення». Пацієнти закладу у відчаї, адже їм нікуди дітись, а без постійного догляду вони приречені. В безвиході опинились і працівники закладу, адже це їх єдиний заробіток. Справа набула широкого суспільного резонансу, а для її вирішення депутатський корпус Міжгірської райради направив запит в Закарпатську обласну раду. Чому закривають і що буде з пацієнтами та працівниками Колочавського стаціонару ?

 

Через політичну нестабільність та напругу між районними органами влади як завжди страждають прості люди. Цього разу біда спіткала найбільш незахищених: людей похилого віку, інвалідів, які перебувають у Колочавському стаціонарному відділенні постійного проживання одиноких та непрацездатних громадян. Цей заклад єдиний в районі, адже 2 роки тому був закритий подібний стаціонар в селі Торунь, звідки пацієнтів переселили в Колочаву. І не встигли вони тут обжитись, як їх очікує дещо гірше. У районі вже давно розпочали роботу над облаштуванням нового закладу утримання людей похилого віку в с. Ізки, розповів голова райради, але біда в тому, що активна робота велася тільки з паперами. Тобто переводити пацієнтів в разі закриття Колочавського стаціонару нема куди. В разі чого вони стають безхатченками. Наразі у стаціонарі перебуває 16 пацієнтів, це інваліди, паралізовані та немічні. Офіційна причина закриття стаціонару – невідповідність стану споруди та умов проживання нормам СЕС. Та у зверненні персоналу та пацієнтів закладу до депутатів району та області йдеться про наступне:

 

«Керівництво територіального центру неодноразово зверталося до райдержадміністрації та фінуправління з питанням виділити кошти й допомогти усунути порушення вказані в актах відповідних служб, але пройшло півроку і замість того, щоб допомогти, вирішили закрити наш стаціонар.»

 

Рішення про закриття закладу такого типу без попередніх узгоджень із пацієнтами неправомірне. Більшість пацієнтів не мають нікого і їм нема куди повертатися, цей заклад став для них домом. Б’ють на сполох і працівники закладу, адже їм нікуди дітись. Це єдиний їх заробіток Що очікує на працівників та пацієнтів Колочавського стаціонару і чи будуть вони почуті,- покаже час.