Ще на самому початку незалежності України радгоспи та колгоспи визнали пережитком радянської, епохи залишивши їх напризволяще. З плином часу вони занепали, техніку розікрали, землі поросли чагарниками. Колгоспи розформували, а землі розпаювали між селянами, а от із радгоспами питання виявилось на порядок важчим. По нині ще на території Закарпаття існує кілька радгоспів, у підпорядкуванні яких тисячі гектарів землі простоюють, не приносячи жодної користі..
Радгосп «Червона зірка» розкинув свої володіння на території 4 сіл Ужгородського району – Пацканьово, Кібляри, Лінці та Гайдош. Колись це було процвітаюче господарство, не те, щоб мільйонер, але й не пасло задніх. Минулі 20 років залишили непоправний відбиток на радгоспі, який намагався вижити в умовах 90-х та 2000-х . Та не вдалося. Техніка за роки застаріла, зламалась і , зрештою, частину її розікрали, а частину продали. Земля не використовується, сади поросли чагарником, виноградники взагалі зникли. Одним словом, як кажуть, без сліз не можна дивитися .
Юрій Юрійович розповідає, що колись у гаражах було чимало техніки, а біля неї поралось купа водіїв. Загалом на понад 1100 гектарах землі, які і досі у підпорядкуванні радгоспу, чимало місця займали сади та виноградники, а сільський голова пригадує щасливі миті життя, пов’язані із цією землею. У часи розквіту радгоспу у ньому працювало понад 1000 селян, зараз – ні душі, на папері рахуються кілька охоронців та бухгалтерів і директор.
Земля простоює, сади захаращені, а колись – чого лиш тут не вирощували . Та ті славні часи вже давно минули, і селян, і сільську владу турбує одне питання: як розпаювати землі, які належать радгоспу. Вся та система господарювання, яка діяла при Союзі, не вижила в умовах сучасної України. Держава використовує далеко не весь потенціал надзвичайно родючих земель, і колишня велич України, як аграрної держави, на жаль, залишиться тільки на сторінках історії.
