Тридцятишестирічний Антон Варга із Гетені у школі малюванням не надто захоплювався. Любов до мистецтва у нього зародилася лише 2000 року. Тоді, вже маючи за плечима теологічну освіту та сан брата-ченця римо-католицької церкви, у Сегеті (Угорщина) відвідав виставку Йосипа Шандора і захопився величчю його ікон.
– Я підійшов до митця і попросив його взяти мене за учня. Він писав ікони, але не мав теологічної освіти, а для мене це не просто мистецтво, а ще один спосіб служіння Богу, адже вимальовувати лики святих необхідно з особливим благоговінням в серці та чистими помислами, – розповідає Антон Васильович. – Також я проходив курси з різьби по дереву, виготовлення керамічних виробів, художнього мистецтва, графіті.
В Італії вивчив мову і зараз займаюся перекладом книги про іконопис з італійської на угорську мову. Вважаю, що чим більше людина знає мов, тим вона є духовно багатшою. Тому і займаюся самовдосконаленням в цьому напрямку. Вільно володію угорською, українською, російською, італійською, розумію німецьку, румунську… Хочу навчитися грати на акордеоні. Ввечері слухаю по Інтернету у режимі он-лайн італійське радіо. Також дуже люблю подорожувати.
Побував у Німеччині, Італії, Словаччині, Румунії, Угорщині, Бельгії, Франції. Ще одним моїм хобі є реставрація старовинних ікон. Також колекціоную раритетні речі. Так, маю статую ангела, виготовлену 1717 року, ікону Божої матері, намальовану у 1648 р., стародавній хрест з латуні і срібла, оздоблений смарагдами, срібну чашу 19 ст., підсвічники 20 ст., старовинний орган, три гітари.
Доки ми у святая-святих митця – у його майстерні оглядали створені ним неповторні ікони, виготовлені на склі та дереві, Антон залюбки ділився технологією їх виготовлення.
– Для виготовлення ікони беру липу без сучків, яка вже висохла протягом трьох років. Вирізую з неї форму для картини, на яку потім наклеюю ситцеву матерію, зверху наношу вапно. Коли воно підсохне, ручкою або олівцем вивожу контури ікони, згодом знову наношу клей, яким прикріплюю вже лист спеціальної фольги, зробленої із 4,5 каратів золота. І вже на золоту основу починаю наносити яєчно-олійні фарби. Золото купую в Будапешті. На одну ікону розміром 32х40 см. витрачаю цілий місяць і вартість її складає 1600 гривень.
Не кожному по кишені «золоті» ікони. Тож поки що Антон Варга виготовляє їх переважно у подарунок друзям та родичам. Зараз він створює хресну дорогу в сільську римо-католицьку церкву ім. Святого Антона, для якої він вже створив всі основні ікони. Вирізав із дерева хрест для православного Свято-Михайлівського храму села. Навіть взяв відпустку у монастирі, аби вдома повністю віддати себе мистецтву. Адже життя швидкоплинне, а ікони з дерева, виготовлені в стилі «ретро», додаватимуть людям духовних сил та наснаги не одне століття.
