У той час, коли всі чекають теплих днів, які прийдуть вже через кілька тижнів, на Закарпатті надувають гумові човни і скуповують у магазинах консерви. Тут готуються до потопу.
Найгірше в цьому році доведеться жителям Волині та Рівненщини. За прогнозами синоптиків і МНС, до двох метрів можуть піднятися річки Прип'ять і Буг після 10 березня, коли температура повітря різко підніметься до плюс 10-12 ° С.
Остання велика повінь сталася на Закарпатті два місяці тому. А найтрагічніша - влітку 2008 року на Західній Україні, яка вбила три десятки людей. Ми дізналися, чи готові селяни до паводків і як вони сьогодні живуть після минулих повеней.
БЕЗ ГРОШЕЙ І БЕЗ ДАМБИ. У середині грудня (2010 року) на Закарпатті за два дні опадів випало, як за два місяці, річки перелилися, затопивши тисячі будинків і розбивши дороги з мостами. На відновлення, за підрахунками місцевої влади, потрібно близько 150 млн грн. «Потрібно все лагодити, а ще укріплювати береги, чистити русла річок і будувати дамби», - зітхає заступник голови Закарпатської обладміністрації Іван Бушко.
Але жертви повеней скаржаться, що кожного разу мільйони для попередження потопів спливають, як у бездонну бочку. Приміром, за даними КРУ, з чотирьох з гаком мільярдів гривень, виділених постраждалим від потопу 2008 районам, «змило» 10% (400 млн грн.). Тільки один чиновник з Буковини, проти якого порушили кримінальну справу, поклав разом зі спільниками в кишеню більше шести млн грн. Злочин розкрили, але в селі Прутівка Івано-Франківської області, яке найбільше постраждало від кошмарного потопу-2008 (тоді тут потонули п'ятеро діток і троє дорослих), на це махають рукою - добротну дамбу їм все одно так і не побудували. А значить, вони знову не захищені перед стихією.
«Після повені 2008 року виділялися гроші на греблю, а куди вони поділися, невідомо, - обурюється фельдшер Калина Івасюк. - Минулого літа, через два роки після небувалого потопу, в Прутівка знову прийшла біда - через дощі хлинула річка і прорвала стару греблю. Усім селом ми кинулися затикати діри мішками з піском і гравієм. Десяткам людей затопило городи, ми залишилися без картоплі на зиму - дуже туго довелося, адже це другий хліб на селі. У когось загинули гуси-качки ». Співробітник сільради Василь Фроляк говорить, що потрібно добудувати 700 метрів дамби і укріпити береги, на що місцева влада жодним чином немогут випросити 30 млн грн.
ПАНІКА. Будучи постійно насторожі, люди вже призвичаїлися готуватися до паводку. «У всіх будинку під рукою кирзові чоботи, питна вода та консерви. Якщо почне прибувати вода, схопимо ці нехитрі запаси і бігом на горище. Після катастрофи односельцям почали снитися страшні сни: то тонуть у річці, то чекають на даху вертольота », - зізнався Василь Фроляк. «Так що ми можемо проти води зробити, від неї не вберегтися, - хитає головою Калина Івасюк. - На все село є велика гумовий човен, але він навряд чи врятує. У 2008 такий човник з людьми, яких вивозили з затопленого села, перекинувся, і вісім чоловік загинули. До речі, Олена, у якої тоді потонули троє з шести її дітей, зовсім спилася, продала подаровані співачкою Русланою машину і скутер, і за могилками своїх крихіток не доглядає».
У Межиріччя на Львівщині, яке заливає кожну весну, селяни тримають надувні човни під ліжком, щоб зручніше було хапати під час НП. «Вони, як телевізор, - предмет першої необхідності в таких селах», - жартує Михайло Ільків. На Волині, яка теж частенько тоне, «човни» є майже в кожній хаті. Останнім повінь - в січні, люди не виходили, а випливали з будинків у магазин за хлібом.
НА П’ЄДЕСТАЛІ. Жертви стихії, ЩО відбудовалися після потопу, діляться своїми методами підготовки до паводків. «Фундамент нової хати ми підняли на півтора метра над землею. Так що тепер ми - на п'єдесталі і відчуваємо себе більш захищеними », - каже 32-річний Дмитро Лазарук з Прутівка. Будинок він побудував частково за держкомпенсацию і додав особистих заощаджень. Щоб повернути витрачені гроші, його мама Марія поїхала на заробітки до Італії. А літній Калині Палійчук поставили нову хату повністю за рахунок держави, вона самотня і грошей на будівництво не мала: «Жити можна, хоча не дуже тепло, зі світлом і водою бувають перебої. Для молодих затісно в таких коробочках, а мені нормально. І на тому велике спасибі, я не в претензії ».
Жителі села Самари на Волині скинулися і почистили засмічені канали, через які їх раніше заливало. «Тепер стихії не боїмося, - хваляться вони. - На владу сподіватися нічого - треба самим закочувати рукави». У селі Гірському на Львівщині теж вручну чистять всім світом забиті за зиму сміттям канали і русла річок, щоб вода вільно стікала. Напоготові коні з підводами, щоб перевозити пожитки і мішки з піском, якщо доведеться затикати дамбу. «А ще молимося в церкві, щоб потопу не було», - говорить селянка Марія.
«БРАКОНЬЄРИ РУБАЮТЬ ЛІС, КОЛИ СТЕМНІЄ». Після потопу-2008 РНБО заборонило промислову вирубку лісів, залишивши тільки санітарну. Штраф за одне дерево - 2 тис. грн. У гірських районах поставили десяток нарядів міліції з фотоапаратами, які знімали підозрілі авто. «Але це прибутковий бізнес, з нього годується і місцева влада, і «криша», бо браконьєри валять ліс, як і раніше. Зазвичай, коли стемніє», - зізналися нам селяни в Рожнятівському районі Івано-Франківщини. Через повальної корупції облисіння Карпат, вважають екологи, зупинити складно. За оцінками директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейко, третина дерев рубають браконьєри й ще стільки ж незаконно валять під виглядом санітарної вирубки. Так само ділки крадуть річковий гравій на будматеріали, в результаті річка змінює русло і під час дощів топить села.
