гірський кінь

Невеликий на зріст, але ідеальний для гірських умов, кінь гуцульської породи завжди був вірними помічником своїм власникам. За часів радянської влади ця порода, на жаль, не була у пошані, і врешті-решт дійшло до загрози зникнення гуцульського коня. Але останнім часом спостерігається підвищення уваги до цієї породи. Основну роль зіграли в цьому невеликий зріст та спокійний характер тварини: ними зацікавились численні турбази та поодинокі ентузіасти, які займаються "зеленим" туризмом. Так, і в селі Кваси, що на Рахівщині, є близько 20 особин цієї породи коней. Найбільш помітним коневодом в селі є Дмитро Шушман, на подвір"ї якого оселились п"ятеро коней. Дмитро каже, що ріс серед коней (його батько завжди тримав багато цих тварин), і вони означають для нього набагато більше, ніж просто худоба. Сьогодні він возить на них горами туристів, виводить по-святковому вбраних на всілякі фестивалі та мріє на Різдво запрягти трійку в сані і возити колядників селом.

На фото: Дмитро Шушман та його коні - часті гості на святах та фестивалях.

• Дмитро Шушман
• гуцульська порода
• коні
• Кваси