Історія курорту Поляна сягає 1868 року, хоча вивчення і розлив місцевих вод розпочалось задовго до цього, пишуть Богдана Носа та Віктор Суліма у своєму проекті Туристика Закарпаття.
На початку комплекс складався із 40 житлових кімнат та 20 ванних кабінок.
Засновники першого оздоровчого закладу у Поляні — Csomár István, Aisdörfer i Gottesman, Jákob Lob.
Останній одноосібно управляв ним із 1913 р., а після І світової війни цю функцію перебрав на себе його син Jákob Mózes.
То була єврейська сім`я, до якої з повагою ставилася влада. Відомо, що у 1907 р. комплекс згорів. Із труднощами, але відновився.
Курорт завжди користувався популярністю.
Подаємо типове рекламне оголошення із газети про початок літнього сезону за 1887 р. Розвивався він і протягом чеського періоду, коли багато закарпатських оздоровниць позначались певним занепадом.
В угорській пресі того часу про нього писали як “найкращий на Підкарпатській Русі”. Станом на 1939 р. на території комплексу діяв електрофікований готель з подачою у номери горячої/холодної води і купальний комплекс із модерно облаштованими ваннами.
Можна було замовити освіжаючу хвойну ванну (1,5 пенге), сірчану (1 пенге) та вуглекислу (3 пенге). Вартість повного пансіону коливалась від 4 до 6 пенге. У приватному секторі, звичайно, обходилось дешевше. На різні запити, пропонувалось звичне харчування, кошерне чи дієтичне. Влітку організовувались походи та екскурсії, взимку — лижний відпочинок.
Для порівняння подаємо трохи статистики: за літній сезон (травень-вересень) 1939 р. офіційно бальнеологічний курорт прийняв 1600 відвідувачів, тоді як Синяк — 260 осіб.
