Українська Греко-Католицька Церква повідомила, що Папа Римський Венедикт XVI затвердив Святослава Шевчука на посаді Верховного Архієпископа УГКЦ, якого у четвер обрав Синод церкви у Львові.
Новий провідник склав присягу перед Синодом єпископів.
Інтронізація (введення на престол) нового провідника Української Греко-Католицької Церкви відбудеться у неділю, 27 березня в патріаршому соборі УГКЦ у Києві.
До обрання на посаду Святослав Шевчук був апостольським адміністратором єпархії Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі в Аргентині. Раніше був головою секретаріату та особистим секретарем Любомира Гузара.
Вибори нового голови Української Греко-Католицької Церкви призначили по тому, як на початку лютого Любомир Гузар оголосив, що залишає посаду через стан здоров'я. Клацнути Читати далі
Релігієзнавець Віктор Єленський, коментуючи в інтерв'ю Бі-Бі-Сі обрання нового голови УГКЦ, каже, що виборчий процес у греко-католиків викликає повагу.
Говорячи про молодий вік Святослава Шевчука, експерт каже, що від особистості в церкві залежить "дуже багато".
Віктор Єленський: Я думаю, це залежить від людини, тому що митрополит Шептицький став главою церкви не в старшому віці. Взагалі від особистості у церкві залежить дуже багато, адже церква – це не демократична інституція, вона суворо ієрархічна. І якщо, наприклад, главою цієї церкви був би колись не Шептицький, вона могла бути радикально іншою сьогодні.
Бі-Бі-Сі: Очевидно, що теперішнього главу УГКЦ обирають не всенародно, не всі українські греко-католики. Але викликає певне захоплення структурованість, чіткість і, можливо, навіть справедливість виборчого процесу у цій організації. Чи погоджуєтесь ви з цим?
Віктор Єленський: Виборчий процес в Українській Греко-Католицькій Церкві дійсно викликає повагу. По-перше, своєю організованістю, а по-друге, тим, що до останнього моменту ніякого виливу інформації із синоду єпископів не відбулося. Також важливо, що у бюлетені були прізвища всі єпископів, без винятку.
Бі-Бі-Сі: Зараз, мабуть, найважливішим питанням є намагання УГКЦ перетворитися на всеукраїнську церкву, а не просто церкву, яка збереглася у західній Україні. Як на вашу думку, чи досягає УГКЦ у цьому успіхів?
Віктор Єленський: Велике досягнення церкви в тому, що вона перейшла через Дніпро. Але здебільшого центр ваги все ще знаходиться у Галичині, і переважна питома вага її вірних все ж таки у Галичині. Її успіх у просуненні на загальноукраїнський рівень залежить від того, наскільки УГКЦ буде саме церквою, а потім вже соціальною, культурною чи якоюсь іншою установою.
Бі-Бі-Сі: Якщо брати за зразок розвиток суспільства у Західній Європі, то можна побачити, що в багатьох країнах інтерес до церкви та активність віруючих знижуються. Чи так само і в Україні?
Віктор Єленський: В усьому світі відбувається повернення релігії у публічну сферу – у політику, міжнародні відносини. Єдиним винятком із такого величезного повернення, яке почалось у кінці 70-х років, є Західна Європа.
Бі-Бі-Сі: Є чимало людей, які вважають УГКЦ одним із сховищ, де зберігалась українська національна ідея, джерелом натхнення українців для збереження своєї ідентичності. Чи буде УГКЦ зберігати цю роль у теперішній ситуації?
Віктор Єленський: Ясно, що за умов, коли вона була єдиним репозитарієм національних цінностей для галицьких русинів, – це була одна ситуація. А зараз є багато інших інститутів, які щільно пов’язані з українською ідеєю та державністю. Тому церква переглядає свою місію у світі. Але і функція збереження ідентичності не втратила для греко-католиків своєї значущості.
