Солдат Національної гвардії України Ростислав Щерб’як служив у Харківській області, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії. Військовослужбовець разом з побратимами обороняв Бахмут, за що його нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Ростислав Щерб’як був на строковій службі, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Чоловік служив одному з підрозділів Національної гвардії в Харківській області.
"Напередодні вторгнення, буквально 22 — 23 лютого ми проводили в Харківській області антитерористичні операції спільно з СБУ, ЗСУ, прикордонною службою і поліцією. Перший день після тривоги був шок. Я подзвонив до мами. Вона плакала і не могла повірити. Потім разом з підрозділом ми виїхали в аеропорт. Ми не знали, що нас чекає, але розуміли, що почалась повномасштабна війна. Ми збиралися духом і були готові зустріти ворога", — розповідає Ростислав.
"Я прекрасно розуміла, що він знаходиться в Харкові, що це прикордонна зона, що наступ росіян вони прийматимуть першими. Я розуміла, в якій він ситуації. Плюс, він військовий. Я розуміла, яка в нього зараз буде доля. Це було страшно, це було дуже страшно", — додає мама нацгвардійця Ірина.
Ростислав розповідає про перший бій з росіянами в Козачій Лопані на Харківщині.
"Вони мали з собою "МУХИ"-РПГ. Вони здійснювали постріл кожної хвилини, я б так сказав. Вони відпрацювали просто. Ми прийняли бій і вони відступили", — згадує нацгвардієць.
Згодом підрозділ Ростислава перевели в Донецьку область, для оборони міста Бахмут. "У Бахмуті ми зустрілись з дуже інтенсивними щоденними штурмами, інтенсивними обстрілами з артилерії і танків. Місто максимально активно брали і ми потрапили на такий «гарячий» час. Ніколи не варто недооцінювати ворога. Щоразу, коли ми приходили на позицію, розуміли, що може бути чітке попадання. Ми робили якісь запобіжні заходи, тобто шукали укриття і так далі, старалися якось переміщатися. Вагнерівців я не пам’ятаю, щоб ми боялися на позиціях, що вони можуть зайти, вдало штурмувати. Ми просто виконували свою роботу — тримали місто", — розповідає Ростислав.
"Це було дуже важко, це було страшно. Щоразу ти не розумієш, що там відбувається. Хоч я і знала все своє життя, що він у мене сильний, мужній, що з ним буде все добре, але як мама я завжди хвилювалася. Підтримувала його думками і молитвами", — згадує мама нацгвардійця.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові солдата Ростислава Щерб’яка нагородили орденом "За мужність" 3 ступеня.
"Моя мета на цій війні здобути перемогу і принести її в свій дім. А потім вже нагородження, подальше життя тощо. Звісно, хотілося б сім’ю. я хотів би своїх дітей. Також хотів би будувати якось країну, робити її кращою і жити в ній, тому що є багато дітей, яких я люблю, своя сім’я і так далі. Я розумію, що якщо сидіти на місці, склавши руки, то ти там не здобудеш якогось особливого успіху, не зробиш країну кращою, якщо будеш сидіти на місці", — каже військовослужбовець.
"Звісно, я плакала і пишалася. Я розумію, яка ціна цього ордену його і наша. Дякуємо Богу за те, що маємо. Я горджуся своїм сином, я пишаюся своїм сином", — додає Ірина.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
