10 червня командувачем Сил безпілотних систем призначили уродженця міста Берегове полковника Вадима Сухаревського.
Як написав у своєму блозі на сайті "Історична правда", військовослужбовець Олександр Карп'юк, кращої кандидатури в питанні розвитку безпілотних систем як Сухаревський було годі й шукати. Вадим Сухаревський зараз пише нашу історію, яка буде закладати базу у розуміння сучасних військових конфліктів.
Полковник Вадим Сухаревський був один з тих, хто прийняв бій в далекому 2004 році в Ель-Куті.
"Коли я питав - як це було, то Сухаревський відповів: - Бачив кіно "Падіння чорного Яструба?". Ну ось там було плюс-мінус так", — розповідає Олександр Карп'юк.
Саме ця м'ясорубка в Ель-Куті сформувала тоді ще з молодого десантника людину, яка на постріл зі сторони ворога вважала правильним обрушити на ворога всю потужність наявної зброї. І це зіграло важливу роль, через багато років, коли українська армія під тиском проросійських сил боялась стріляти у відповідь.
На щастя під Словʼянськом, випадково, біля міста, де "стрілковці" розстрілювали транспорт з "альфачами", службу ніс десантник Вадим Сухаревський. До речі, і сьогодні врятовані "альфачі" товаришують з Сухаревським.
Потім були бої під Слов'янськом, ІЛ-76 в Луганський аеропорт, бої за Дорогу Життя по якій виходили наші війська під час вторгнення російських БТГрів (до речі утримання цього шляху не дало зробити черговий Іловайськ, війська в тому секторі вийшли з оточення по цьому шляху, що пробивав Сухаревський зі своєю 80-кою та "Айдаром"), відомі "Мені не давали наказ, я залишаюсь тут, відступати не буду", та "Ні, я не обороняв Луганський аеропорт. Бо я штурмував!".
Відомі "Борсуки" 503 окремий батальон морської піхоти. Батальйон, який поважав свого командира і кожен матрос розумів, що йому треба багато чого зробити, щоб відповідати своєму командиру. Це був один з небагатьох батальйонів, де командира поважали, боялись, та виконувуали його накази без вагань.
Війну 2022-го року Сухаревський зустрів на посаді замкомандира 35-ї бригади морської піхоти. Через пару місяців йому запропонували стати комбригом 59 бригади. Вадим збирав цю бригаду як конструктор Лего, по кускам. І зібрав. В бригаді він розпочав все те, в чому був сильний 503 батальйон. Сильний штаб, координація, аеророзвідка, взаємодія.
Аеророзвідка стала одним з напрямків, якими Сухаревський цікавився особисто. Просто тому, що в 59-й бригаді не було сильних сторін, і використовувалось усе, що давало результат.
Після Херсону 59-ту бригаду, не виводячи на відновлення, закинули на один з найгарячіших напрямків - перед Донецьком. Місце, де вже розвалили декілька бригад. І звичайна мотопіхотна, навіть не моторизована бригада - встояла. Бригаді було дуже важко триматися, але кожний трюк, який використовували вороги, аналізувався штабом, організовувалась протидія, бригада забезпечувалась засобами, які вибивав Сухаревський.
Це бригада, яка зробила один з перших батальйонів БУБАК. Це бригада, яка розробила декілька рішень вже впроваджених в ЗСУ. Це бригада, яка тестувала засоби в самому складному технічно театрі поля бою - Донецьку.
"Сухаревського я знаю вже 10 років, і досі не розумію деяких речей. Його кинули у гірший батальйон морської піхоти - він його зробив кращим (в 2018 році 503 ОБМП був визнаний кращим однорідним підрозділом ЗСУ). Його кинули у розірвану мотопіхотну бригаду - а він зробив з неї один з основних підрозділів на Херсонській та Донецькій лініях. Тому, чесно сказати, кращої кандидатури в питанні розвитку безпілотних систем я не знаю. Побажаємо вдачі йому на цьому напрямку. Ця людина зараз пише нашу історію, яка буде закладати базу у розуміння сучасних військових конфліктів. І в нього багато роботи", — підсумував Олександр Карп'юк.
