ужгородки Оксани Луцишиної
На презентації книжок Оксани Луцишиної «Не червоніючи» та «Сонце так рідко заходить» у великому залі Палацу Потоцьких в рамках Форуму видавців у Львові, Оксана Забужко сказала, що прочитала вперше новели своєї тезки в антології Василя Габора «Незнайома», яка вийшла 2005 року. І їй сподобалося, те що ці новели були дуже чесні щодо жіночого досвіду: шлюб, вагітність тощо. Їй заімпонувала відвертість, з якою авторка викладає жіноче усвідомлення, яке, на жаль, сильно обумовлене соціумом. Тому, коли Оксана Луцишина з’явилася на київському обрії, куди переїхала мешкати, і відповідно опинилася в середовищі літераторів, Оксана Забужко познайомилася із нею особисто.«Вважаю, що новели – це доволі важкий жанр для читання. Хоча знаю, що деякі люди люблять читати їх тільки за те, що вони короткі. Насправді, це може бути травматична річ. Зате, мій роман трошки легший і веселіший», – так каже про свої твори Оксана Луцишиної. Щодо оцінки Форуму, то тут Оксана Луцишина вважає, що на Форумі бачить більше людей, ніж у Києві за рік, бо там нема такої концентрації мистецьких акцій, навіть на столичній виставці «Медвін» вона менша.
«Я схиляюся перед Львовом. Для мене, родом із Ужгорода, як для тої миші, яку перетворили на лева, а вона й далі боїться кота, – Львів завжди лишатиметься великим містом, де все відбувається. Я ніколи не уявляла себе столичною мешканкою, тому в мене зберігається пієтет до Львова. Київ і Львів для мене – конгломерат великого міста. Думаю, що Львів не є затісним для таких масштабних акцій, як Форум видавців, це дуже важливе місто на мапі України (інша справа, що тут вузенькі вулиці, нездалі дороги й жахливі водії, – і я не знаю, як із цим бути). На Форум я приїжджаю утретє і здогадуюся, чого від нього очікувати, а от фестиваль – для мене новина. І я навіть до кінця не може розрізнити, де закінчується Форум і починається Фестиваль: акції перегукуються, кожен із авторів, задіяних на форумних і фестивальних акціях, має по кілька презентацій, досить глянути на плакат, і побачити, що на фото ті самі автори. Може, і є сенс якось їх розділити, щоб було легше потрапити на окремі заходи. Хоча, я не маю категоричної опінії щодо того, чи треба розводити Форум і Фестиваль у часі, бо так сталося, що я брала участь в обох: була на вечорі читання прози в рамках Фестивалю, а ще окремі акції організовували мої видавці. На Форумі завжди важко побачити всі заходи і без Фестивалю, це, по-моєму, завжди складно. З іншого боку, було надзвичайно цікаво побачити авторів з різних країн. Стільки іноземців цього разу! Мені видається це позитивним моментом», – сказала літературна похресниця Оксани Забужко.
