Фінансовий експерт Олексій Кущ висловив думку щодо українських експортерів, які за даними НБУ, не повернули в країну приблизно 8 млрд дол експортної виручки з-за кордону. За його словами великий бізнес в Україні не хоче повертати на Батьківщину свої мільярди, які вони заробили на експорті сировини, логістику якої забезпечує вся країна. Кущ приводить приклад з історії США, та що, на його думку можна зробити. далі текст автора без змін.
Якщо великий бізнес в Україні не хоче повертати на Батьківщину свої мільярди, зароблені, переважно, на експорті сировини, логістику якої забезпечує зараз вся країна, іноді з жертвами, то чому в Україну мають повірити американські політики та платники податків?
Хтось скаже, це ж не ліберально регламентувати повернення експертної виручки, вона ж є священною приватною власністю.
Але нагадаю один випадок побудови лібералізму в окремо взятій країні. США ж ліберальна країна? Ніхто не буде сперечатись?
Так от, для боротьби з Великою Депресією, у 1933 році Рузвельт прийняв рішення вилучити золото у юридичних та фізичних осіб на території США, включаючи іноземців.
У якості компенсації видавали паперові гроші з розрахунку 20,66 дол за тройську унцію. Залишити дозволили лише по 100 гр на особу. За непослух: штраф 10 тисяч доларів або в'язниця на 10 років. Після обміну ціна золота одразу підстрибнула до 35 дол.
Акція була настільки непопулярною, що Рузвельт відмовився брати відповідальність за неї на себе.
"Як порадили деякі аналітики", - сказав тоді держсекретар пресі.
Для розуміння, уявіть собі ситуацію, що в Україні примусово викуповують долар по курсу 20 грн/дол, хоча реальний курс 37.
Залишити дозволяють по 100 дол на людину, за непослух штрафи чи ув'язнення.
Та уявити таке зараз неможливо.
Але тоді, на основі рішення з примусовим викупом золота постав золотий стандарт американської валюти, який протримався до 1971 року.
Долар поступово став найпотужнішою валютою світу. Звісно, цьому сприяли і інші геополітичні фактори.
Але відправна точка - 1933-1936 роки.
Крім того, тоді вдалось знизити глибину Депресії та закласти підмурок для виходу з неї (остаточно США подолали рецесію під час Другої світової війни).
Серед важливих результатів - посилення міжнародного курсу долара.
Ось так на неліберальних рішеннях створюється заможний ліберальний світ окремо взятої країни.
І я впевнений, що якби США опинились зараз у великій війні, вони б діяли досить жорстко: списання в дохід держави великих депозитів, націоналізація за потреби певних галузей і так далі.
Те, що вони не робили цього тоді, нічого не значить. Тоді забирали золото, зараз могли б забрати певні критично важливі активи.
Чому США так жорстко діють, будучи ліберальною країною, де право власності священне? Вони знають, що у критичній ситуації їм ніхто не допоможе. Або допоможе в недостатніх обсягах до виходу з кризи. А тому, вони сподіваються лише на себе.
Це постава дорослої людини і держави, яка реалізувалась у геополітичному континуумі.
Адже свобода, ліберті, лібералізм - це, перш за все, відповідальність. Усвідомлена необхідність виконувати певні правила.
А бажання робити, що заманеться - це не лібералізм, а анархокапіталізм. Де на армію платять скільки не шкода.
В Україні ніхто не веде мову про примусову конвертацію валюти за заниженим курсом.
Зараз існує певний курсовий баланс між міжбанком та готівковим ринком.
Небажання повертати валютну виручку = бажанню заробити на курсовому стрибку долара по відношенню до гривні.
І цей стрибок підігрівається зараз не тільки затримкою міжнародною допомоги, але й неповерненням валютної виручки.
А це вже банальне бажання заробити на курсових проблемах.
Є така модель - рівновага Неша.
Нібито всім учасникам ринку вигідно координувати свою цінову політику для максимізації вигоди, але тотальна недовіра один до одного примушує діяти на шкоду собі, аби одночасно завдати і шкоду конкуренту.
Зараз також існують певні елементи рольової гри.
Всім вигідно діяти в інтересах країни, але кожен думає: "я поверну валютну виручку, а цим скористається мій конкурент, який дешево купить валюту, а свою виручку не поверне".
І тут ми підходимо до цікавого висновку.
Для певних обмежень треба бути по-справжньому вільними.
Тоді і обмеження стають усвідомленими, а не примусовими.
А вільна людина - це та, яка покладається виключно на себе.
Ну і треба розуміти: відтік валютної виручки наших компаній за кордон, добре бачать на фінансових радарах США.
І там вже трохи, "по-протестанські" напряглись з цією нашою специфічною "хуторянською хитрістю"....
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
