які збирали на будівництво хати
На Закарпатті школяр Буштинської школи Богдан майже щодня відвідував дідуся з бабусею, що живуть у Вонігові. Допоможе по господарству, пригляне за живністю, зрештою, щось цікаве розповість стареньким. Дід з бабкою раділи, що онучок росте доброю, працелюбною людиною. Раділи цьому й батьки.
Якось Богдан порався по господарству стареньких. Зайшов у комірчину по якийсь інструмент і своїм очам не повірив: в одній зі схованок лежало кілька пачок стодоларових купюр. Хлопець вирішив «позичити» зо дві банкноти.
Накупив повні кишені жуйок, котрими щедро пригощав ровесників. Слава про Богданову «доброчинність» швидко облетіла школу й селище. Бажаючих поласувати дармовою «гуманітаркою» зростало. Тоді хлопчина вирішив ще раз «позичити» долари. Цього разу витягнув зі схованки вже 6 стодоларових купюр. А далі знову і знову...
Та згодом про щедрість підлітка дізнався сільський молодик, який давно не в ладах з законом. Його розмова з Богданом була короткою: не принесе три тисячі «баксів», уб`є діда з бабою, а з ними й хлопця. Школяреві нічого не залишалося, як навідатися знову в комірчину.
Але вимагач знахабнів ще більше: не даси ще дві тисячі доларів — вам усім не жити. Зрештою дід звернув увагу, що онук чимось надто занепокоєний і замкнутий, очей не підводить. Відчуваючи щось недобре, старий хутко перевірив схованку: 25 тисяч доларів, передані йому родичами, які мали ось-ось повернутися додому з-за океану й будувати для себе житло, — мовби корова язиком злизала!
Отоді й зізнався онук, куди витратив гроші, розповів і про вимагача, стосовно якого порушено кримінальну справу.
