У виконанні нашого симфонічного оркестру і мексиканського дуету
Аналізувати мистецтво словами – це що тикати пальцем у небо, стверджував колись Пабло Пікассо. А що вже тоді казати про музику?! Розтікатися мислію по древу про симфонії Людвіга ван Бетховена – також по-своєрідному марна справа: їх треба насамперед слухати. Минулої неділі симфонічний оркестр філармонії подарував ужгородцям чудовий концерт, заґрунтований на двох творах геніального німецького композитора.
Конкретно – прозвучали симфонія № 1, опус 21 і концерт для фортепіано з оркестром № 4, опус 58. Що прикметно: диригував нашим оркестром відомий професор, лауреат міжнародних конкурсів, член Національної спілки композиторів Росії Анатолій Затін, а на фортепіано грала його колишня учениця Влада Васильєва. Обоє – з Мексики. Як акцентувала ведуча, музикознавець Наталія Піцур, симфонічний оркестр філармонії вперше зосередився на виконанні симфоній Бетховена. І вкотре влучив у десятку: справді – його монументальна новаторська музика, здавалося, проникала в найпотаємніші ніші душі, зворушувала до глибини серця своєю мажорною суворістю, каскадами несподіваних звукових поєднань.
Цікава деталь: Влада Васильєва кілька разів під час гри на фортепіано ніби непомітно витирала о плаття руки. Усі, очевидно, гадали, що від хвилювання вони в жінки пітніють. Але після концерту за кулісами я випадково почув, як солістка сміючись скаржилася подрузі, що згори тіп-топ на клавіші капали краплини (того дня майже безперевно йшов дощ). Отже, дах філармонії потребує косметичного ремонту? Сподіваюсь, не капітального, адже колишню синагогу лише порівняно недавно нібито реставрували. Та хай там як, а, мабуть, і сам Бетховен на тім світі залишився задоволений концертом, який, до речі, був присвячений пам’яті Йосипа Гарчара (1933–1989) – диригента Львівського оперного театру, викладача музучилища ім. Д. Задора, засновника камерного оркестру ужгородської філармонії.
