підживлює інжир коров’яком або попелом

66-річний пенсіонер Іван Петровцій із Мукачевого вирощує на дачі інжир. Цього року із дванадцяти дерев зібрав майже 90 кг плодів. Більшість інжиру висушив.

— Саджанці купив на базарі. Спершу інжир не хотів приживатися, але через рік почав цвісти й дав перші плоди, — розповідає.

Дерева ростуть у садку. Три кущі зеленіють у горщиках на закритій веранді будинку. З-під широкого великого листя, що нагадує кленове, визирають продовгуваті смоківниці. Чоловік зриває три плоди і пропонує скуштувати.

Інжир трохи терпкий, у червоній м’ясистій середині чорніють зернята.

— У підсушеному вигляді він смачніший, — переконує Петровцій.

Інжир любить світло, у затінку плоди не дозрівають. Не любить рослина й сильної спеки.

Кущі інжиру Петровцій підживлює коров’ячим послідом.

— Сухий коров’як збираю в полі за містом. Удома заливаю його водою і лишаю на три тижні. Потім поливаю кущі. Уперше підживлюю у березні, щойно набубнявіють бруньки.

Кладу саджанець у горщик із водою

Інколи чоловік підживлює інжир розчином суперфосфату або попелом.

— Попіл можна розвести у воді, а можна просто розсипати на поверхні ґрунту шаром у півсантиметра і перемішати із землею, — розповідає. — Двічі за вегетаційний період варто внести розчин мікродобрив.

Щоб розмножити кущ, Петровцій укорінює живці у вазоні.

— До початку вегетації нарізаю кілька живців завдовжки 12–15 сантиметрів. На зрізі виступає молочний сік. Кладу саджанець у горщик із водою. Коли з’являться корінці — засипаю піском. А через тиждень — землею. Пересаджувати кущ можна лише за три-чотири тижні, коли корінь добре вживеться у ґрунті.

Вирощувати інжир можна й у будинку, у вазоні. Тоді треба формувати крону куща, інакше він виросте до 5–6 м.

— Для цього живець перший раз прищипують над п’ятим листком, а пізніше кожну молоду гілку обрізають над сьомим, — пояснює чоловік.

Наприкінці осені інжир починає скидати листя, у лютому з’являється нове.