Майже у центрі міста пса колись покинули і тепер він цілодобово шукає на зупинці свого господаря.
Чотирилапий п'ять років не сходить із місця, а місцевий люд йому радий. На зупинці пес зазвичай обнюхує пасажирів, шукаючи свого хазяїна. Продавчині місцевих магазинчиків кажуть, що пес тут мерзне і дощ, і в сніг.
У п'ятнадцяти-градусний мороз хтось приніс Міші речі, а ще для нього збудували будку. Та пес у ній не живе, побоюючись, вочевидь, проґавити того, на кого так довго чекає. Їжу собаці несуть і продавчині магазину, і ті, хто, знаючи його історію, приходять на зупинку.
Пасажири на зупинці пса жаліють, але як йому зарадити не знають, адже як собаку не манили, із місця він не йде. Місцеві жителі майже не вірять у те, що кінець цієї історії буде щасливим, але не втрачають надії, що колись на зупинці з'явиться людина, яку Міша визнає своїм господарем.
