Чеські археологи виявили поблизу Градец-Кралове, здається, найдовший доісторичний курган у Європі. Це одна зі знахідок на трасі майбутнього шосе D35, яке наразі будується.
«Це один із перших монументальних поховальних пам’яток у Європі. Завдяки своїй довжині близько 190 метрів та ширині 15 метрів вона не має собі рівних», – стверджує археолог Ладіслав Ритірж.
Курган походить з часів культури лійчастого посуду, що датується четвертим тисячоліттям до нашої ери.
На території кургану у Чехії вдалося виявити щонайменше чотири могили. Там були виявлені керамічні посудини і кам'яні предмети.
Також поблизу кургану також знаходяться доісторичні могили, їх виявлено близько 30. Вчені припускають, що курган був основою могильника, який виростав і діяв протягом кількох століть. Дослідження там триватимуть до середини вересня.
«Значення відкриття Довгого кургану не лише в його розмірах. Вперше ми маємо змогу досліджувати могильник в більш ширшому контексті доісторичного ландшафту. Ми можемо дослідити його зв’язок із тодішнім поселенням, а також сприйняття простору в його найближчому оточенні. Перші результати свідчать про те, що монументальний курган стояв тут багато століть, а в його околицях відбувалися похоронні та ритуальні дії місцевого населення. Таким чином, це було важливе ритуальне місце та орієнтир у ландшафті того часу», – каже археолог Кріштуф.
«Серед найцікавіших знахідок — палеолітичне знаряддя, частково оброблене в період молодшого неоліту. Дуже незвичайна також шліфована сокира із серпентиніту пізнього кам’яного віку», – розповіла Вероніка Роганова з Музею Східної Богемії.
Культура, яка створила цей курган, спочатку була представлена землеробами, що прийшли з південної Скандинавії. А вони, у свою чергу, були нащадками перших "фермерів" із території нинішньої Туреччини, які після прибуття в Європу змішалися з європейськими мисливцями та збирачами.
Ці люди займалися землеробством, розводили худобу і характеризувалися типовим посудом, за якими культура і отримала свою назву ("лійчастого посуду").
Ця археологічна культура пізнього неоліту й раннього енеоліту, що існувала на території Данії, Нідерландів, південної Скандинавії, Померанії, Польщі, Західної Волині та Галичини в Україні (в басейні Західного Бугу). Трипільське населення також багато чого запозичило від цієї культури.
Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалася між Карпатами і Дніпром на територіях сучасної Румунії, Молдови та України. У часи розквіту їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких із них перевищувала 15 тис. осіб.
