Іван – командир гармати 128 ОГШБр, до 24 лютого працював завідувачем народного дому (будинку культури) на Львівщині й паралельно вчителював у музичній школі – вчив дітей гри на баяні.
Іван був на фронті у 2014 — 2015 роках у самохідній артилерії. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вирішив повернутися й захищати Батьківщину.
Бійці наразі працюють з українськими самохідками, але якщо отримають "натівські", то дуже швидко освоять і їх. Хлопці вже самі шукають в інтернеті, як вони працюють, вивчають нюанси дистанційно.
"У нас багато бойових виїздів – стріляємо по ворогу із закритих позицій на відстань до 15 кілометрів. Часто не бачимо цілі, але в цьому є й своя родзинка", — розповідає Іван.
Старший син Івана також захищає Україну на фронті, молодший — возить волонтерську допомогу.
"Кілька днів тому в мене було справжнє свято — вперше з початку війни побачив обох синів. Старший син командує ротою в танковому підрозділі нашої бригади (ми на різних позиціях, тому не перетинаємося), а молодший привіз нам із дому волонтерську допомогу. Так і зустрілися всі разом. Старший син розповів, що під час одного з боїв його танк витримав два влучення в башту. І вистояв, зараз далі лупить русню", — розповів Іван.
Після війни чоловік планує далі працювати вчителем.
"Після війни повернуся додому й знову буду вчителювати. А зараз дистанційно здобуваю вищу освіту – на останню сесію в січні їздив особисто, а теперішню, випускну, сподіваюся, здам прямо звідси…"
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
