Коли ворожий FPV-дрон стрімко наближався для удару, боєць 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Олексій на позивний «Урса» побіг просто назустріч безпілотнику. Цей ризикований маневр збив оператора з пантелику й урятував військовому життя.
Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці 3 гірсько-штурмового батальйону 128 ОГШБр. 40-річний Олексій має інтернаціональне походження: його батько румун, мама – татарка, а сам він вважає себе українцем. І має для цього всі підстави. Олексій народився в Україні, його рідна мова – українська, і він захищає Україну в ЗСУ. Проте своє походження не забуває – позивний бійця Урса (від румунської urs – ведмідь).
Олексій народився в Чернівцях і строкову службу не проходив через проблеми зі здоров’ям. На початку повномасштабного російського вторгнення він сам пішов у військкомат, де йому повторили, що не мобілізують через стан здоров’я. Утім, у 2024р. після навчального центру чоловік усе-таки потрапив у 128 ОГШБр. Спочатку служив піхотинцем, потім пройшов курси й став оператором БПЛА. Влітку минулого року боєць отримав перше поранення.
– Ми стояли в посадці, але росіяни вирахували нас і відправили «Молнію», – згадує Олексій. – Від удару дрона посадка загорілася, ми кинулися рятувати спорядження й боєприпаси, і тут налетіли ворожі FPV. Один вибухнув за метр від мене, осколками посікло руки, ноги, тулуб, від близького вибуху лопнули обидві барабанні перетинки… Командир, почувши, що я «300», одразу хотів приїхати на евакуацію, але я попросив зачекати – було дуже небезпечно, і евакуаційний екіпаж сам міг потрапити під удар. Через кілька годин усе втихомирилося, і мене евакуювали. Мушу сказати, що командир у нас суперовий…
Олексій лікувався пів року, внаслідок поранення його слух серйозно погіршився, однак він повернувся в свій підрозділ.
– Я навіть не розглядав можливість оформлювати обмеження придатності, навпаки – хотів чимшвидше повернутися. Рвався з дому назад, бо ми тут – як одна сім’я.
У своєму підрозділі Олексій працює з «Мавіком», розвідувальним дроном. Його завдання – вираховувати ворожі позиції, виявляти спроби просунення російської піхоти й давати координати для вогневого ураження артилерії та операторам FPV-дронів. При цьому й сам боєць перебуває на позиціях, що знаходяться в зоні досяжності ворожих дронів. Два тижні тому Олексій підняв свого «Мавіка» для чергового завдання, однак через неполадки той упав у траву приблизно за кілометр від точки зльоту. Дочекавшись підхожої погоди (почався сильний дощ), Олексій вирушив за своїм дроном.
– Коли я вже підходив до точки, де впав «Мавік», із-за посадки вилетів ворожий FPV-дрон. Оператор помітив мене й зразу пішов на ураження. До дрона було кількасот метрів, це пару секунд польоту, і я мав прийняти миттєве рішення – як рятуватися. І побіг не від дрона, а прямо на нього. А коли той пішов на удар, пірнув під нього і впав на землю. Дрон вибухнув метрів за 3 – 4, осколки посікли мені спину й ноги, але я вижив. А якби побіг від дрона, навряд чи врятувався б. Я збив ворожого оператора з пантелику, і він просто не встиг зреагувати й маневрувати на великій швидкості…
Олексій повідомив товаришам по рації, що «300», але сам добрався до позиції. Йому надали допомогу, а далі боєць став чекати евакуацію. Через ясну погоду очікування затягнулося аж на 6 днів. Як тільки почався дощ, залетів наш «Хаммер» і вивіз пораненого в безпечне місце. Зараз Олексій у лікарні, поранення, на щастя, виявилося неважким, і після лікування він знову повернеться в підрозділ. До речі, той «Мавік», що впав через неполадку, вдалося забрати, він ще послужить на користь 3 ГШБ.
