Репортаж із Закарпатської області публікує празька газета «Право».
Тяжке життя і важке пияцтво - так в двох словах можна охарактеризувати життя цього регіону. Здається, що за останні 100 років з часів Австро-Угорської імперії тут не змінилося нічого. У гірських селах головним матеріальним надбанням як і раніше залишається корова. Роботи тут мало, і всім бажаючим, щоб прогодувати сім'ї, доводиться їхати в Київ, Одесу, Москву, Італію, Іспанію, і в ту ж Чехію. «Життя в Закарпатті завжди було дуже важким, і люди чинили опір по-своєму. На рівнинах - страйкували, а тут йшли в ліси і гори. Розбійників вважали не просто бандитами, але борцями за соціальну справедливість », - міркують місцеві жителі, сидячи в місцевих шинках, так званих колибах. П'ють переважно горілку, її вживання стало невід'ємною частиною місцевої культури. Але люди в Закарпатті гостинні. Незважаючи на бідність, тут ніхто не жебрає, навпаки, іноземця готові пригостити просто так, не чекаючи нічого взамін. Закарпаття живе власним неквапливим життям, і поки це не змінилося, варто туди з'їздити, пише «Право».
