Нещодавно закарпатські спеціалісти у сфері туризму презентували новий туристичний шлях «Солодке Закарпаття», котрий, як можна здогадатися з назви, пропонує гостям краю відпочинок, пов’язаний із народною солодкою кухнею. Розробили його фахівці кафедри туризму географічного факультету УжНУ спільно з Туристичним інформаційним агентством, а вже насичуватимуть маршрут, звісно ж, власники закладів, які стануть на цей Шлях.

«Поштовхом до створення «Солодкого Закарпаття» став успіх іншого нашого проекту – Закарпатського гастрономічного шляху. Ідею ж підкинули німці – у них на батьківщині такі тури для ласунів пропонують уже давно, – розповів «Замку» заві­дувач кафедри туризму УжНУ Федір Шандор. – Хоча солодощі теж належать до гастрономії, ми вирішили винести їх в окрему програму, як, зрештою, раніше зробили це з вином».

Виокремили тому, що в нашій області представлені народи, увага яких особливо закцентована на солодощах. Пан Федір каже, що спеціалісти туризму самі були дуже здивовані, коли стали досліджувати це питання й зіткнулися з величезним різноманіттям оригінальних смаковинок, які пропонують усі регіони області.

«Наприклад, німці мають традиції виготовлення штруделів, тортів, солодких напоїв (починаючи з різноманітних ґлінтвейнів і до пуншів). Оскільки на Закарпатті жи­вуть етнічні представники цього народу, значить, їхні кулінарні традиції стосуються нашого краю. Угорці роблять різноманітні кукурудзяні десертні вироби, палачінти з лекварями, медом, сиром тощо. А фруктові супи з черешень, вишень, яблук, які мало відомі українцям? Також угорці полюбляють їстівні каштани, зокрема готують із них солодке пюре.

У Хусті ми знайшли збережену традицію пісних тістечок. Здавалося б, як їх можна робити пісними? Виявилося, замість мас­ла використовують томатний сік! Італійські десерти, зокрема знаменитий тірамісу, теж мають стосунок до Закарпаття. Адже в нашому краї свого часу жили інженери з Апеннін, які будували залізницю Хуст-Рахів, чи полонені часів Першої світової війни. Вони й познайомили закарпатців зі своїми тістечками.

Широко відома в нас і єврейська солодка кухня. Так, популярні в нас фанки, – це булочки, які споживають євреї під час Хануки», – розповідає Ф. Шандор.

Однак, за планом авторів «Солодкого Закарпаття», туристи матимуть нагоду не лише об’їдатися. По-перше, вони зможуть узяти участь у майстер-кла­сах, адже, напевно, гості захочуть і вдома спробувати приготувати закарпатські ласощі. Крім того, деякі велнес-готелі й санаторії пропонують оздоровчі процедури на основі солодощів. Зокрема, ванільні ванни, шоколадне обгортання, шоколадний масаж тощо.

А якщо все це є, отже, треба його популяризувати. «Ми тісно спілкуємося з власниками ресторанів, готелів, які хочуть презентувати себе як учасників «Солодкого Закарпаття». Наразі приєдналося 5 закладів у трьох районах. Цього ще мало, хоча вже достатньо, щоб погладшати, – жартує наш співрозмовник. – У перспективі ж тур має поширитися на солодкі фестивалі й парад наречених, організатори якого планують відповідні нововведення, які наразі тримають у секреті».

«Солодке Закарпаття» – це вже 14-й туристичний шлях на Закарпатті. Серед інших можна згадати, наприклад, «Зелений ровер», Винний туристичний шлях. Чималої популярності зажив Військовий туристичний шлях.

Але на цьому зупинятися не збираються. У планах – розробки нових цікавинок для туристів.

«Одна з ідей – астрономічний шлях Закарпаття. Всі з цього посміялися, але навіть без підготовки можна назвати пункти такого маршруту: місця падіння метеоритів (у селах Княгиня та Кваси), місце спостереження за польотом першого супутника (лабораторія космічних досліджень в Ужгороді), місце лікування радянських космонавтів (санаторій «Карпати»), обсерваторія «Білий слон» на горі Піп-Іван і так далі», – ділиться планами Федір Шандор. Також доробляємо літературний шлях – по селах та містах, де народилися відомі письменники, та місцях, описаних у творах відомих авторів, художній шлях – маршрутами наших художників.

Нині завершується робота над туристичним шляхом у Міжгірському районі, який включає в себе сам райцентр, Синевирське озеро, музеї в Колочаві, Музей лісу і сплаву, Національний парк і, звісно, військові об’єкти, що розмістилися на лінії Арпада. 
У розробці кінні маршрути на базі «Воєводина», польдерний маршрут на базі Берегівської гідрозони. Разом із Шарлотою Чізмар, яка представляє зелений туризм Берегівщини, плануємо створити тур «Краща сільська садиба Закарпаття».

Завідувач кафедри туризму переконаний, що подібних шляхів слід створювати якомога більше: «Для того, щоб заохотити мандрівників відвідати Закарпаття ще не раз. До прикладу, схожа проблема колись виникла в Парижі. Туристи відвідали столицю Франції, оглянули найвідоміші місця й постали перед питанням: а навіщо ще раз приїжджати? Тому там заходилися вигадувати специфічні тури: Париж літературний, Париж могильний (туризм цвинтарями, де поховані відомі люди), Париж рококо, бароко, готики, Париж мушкетерів, Людовіка XIV, Нічний Париж, Наполеонівський Париж. Тобто робиться все, щоб туристи усвідомлювали: вони хоч і були в столиці Франції, але не побачили всіх її граней. Так і в нас. Можна побувати на стандартній оглядовій екскурсії чи покататися на лижах, проте, щоб побачити щось нове, потрібно приїхати ще раз і вирушити в один зі спеціальних турів».

• Солодке Закарпаття
• гастрономічний шлях