А діти - велосипеди
Днями Мукачівське товариство сліпих відзначило свій 75-річний ювілей. Нині до цієї організації близько 500 людей входить. Оскільки мукачівське підприємство українського товариства сліпих не працює з часів розпаду СРСР, незрячі змушені жити на одну невеличку пенсію. Однак директор виробничого підприємства Михайло Русин порадував учасників урочистого зібрання, повідомивши, що найближчим часом відновить свою роботу один із цехів, окрім того повністю погашено заборгованість із зарплати.
На саме ж святкування ювілею зібралося близько трьохсот чоловік. Всі вони отримали привітання та почесні грамоти від в.о. міського голови Мукачева Золтана Ленд’єла. А депутат Закарпатської обласної ради Володимир Шкріба оголосив, що за допомоги голови Секретаріату Віктора Балоги, народних депутатів Василя Петьовки та Ігоря Кріля члени товариства отримали матеріальну допомогу.
А 19 червня, увагу мешканців та гостей Мукачева привернули хлопчики та дівчатка на велосипедах перед міською Ратушею. Як пояснила начальник управління освіти міськвиконкому Терезія Тіба, цією акцією розпочинається перший велопохід юних мукачівців і такі пробіги протягом літніх канікул проводитимуться постійно, повідомив Прес-центр Мукачівського міськвиконкому. З цієї нагоди Василь Петьовка, який постійно тримає в полі зору питання оздоровлення дітей Мукачева, і, до прикладу, в міжнародний день захисту дітей подарував по два гірсько-туристичні велосипеди вихованцям шести дитячих будинків сімейного типу і прийомним сім’ям та по дитячому велосипедові кожному дошкільнятку з цих сімей, вручив міській станції юних туристів 50 гірсько-туристичних велосипедів типу „Монтенбайк” і стільки ж велосипедних шоломів.
Крім того, дякуючи народним обранцям від Закарпаття, нещодавно 100 паломників із Воловецького та Міжгірського районів відвідали Києво-Печерську Лавру. Нагадаємо, що подібні поїздки вже тривають кілька місяців і за цей час побачити на власні очі християнську святиню встигли близько тисячі прочан із нашого краю.
Словом, як бачимо, Закарпатські політики вкотре доводять, що за роботою у Києві не забувають про Закарпаття і надалі допомагають своїм землякам.
