Наприкінці минулого року в типографії ужгородського видавництва Романа Повча вийшла книга відомого мукачівського журналіста, головного редактора газети «Мукачево» Віктора Дворниченка «Іван Бровді. Бесіда довжиною в 70 років».
Чому розмова про життя, творчість, роздуми відбулася саме з цим скульптором, який живе на самісінькому березі Латориці, а не якимось іншим мукачівським художником? Автор на це відповідає прямо: «…наші стосунки з Іваном Васильовичем із звично приятельських переросли у щось більше, головним у яких є щира взаємна довірливість, а ще – багато в чому спорідненість душ, позицій, принципів. А ще я щасливий тим, що знайшов у собі духовних і фізичних сил з Божою поміччю здійснити давню свою і заповітну мрію – написати книгу про цього надзвичайно талановитого і плідного митця, неординарну і цікаву у всіх вимірах людину».
Ще в ранній юності Іван Бровдій, вслухаючись і вчитуючись у своє прізвище, інтуїтивно відчував, що щось e ньому звучить не кращим чином, щось його обтяжує, і в момент отримання свого першого паспорта він умудрився відірвати і викинути з нього останню літеру «й». Відтоді він став Бровді!
Головне завдання, яке поставив перед собою журналіст, – максимально реально зберегти у книзі такий багатогранний і самобутній образ митця. І Віктор Дворниченко обрав форму звичайного, неформального діалогу, де збережена жива мова співбесідника, її лексичне й емоційне забарвлення. Вона подана буквально у диктофонному записі, тобто документально. Віктор Васильович відзначає, що мова Бровді – взагалі привід для окремої теми, бо вона – це його кольорова палітра, а слова – фарби. Журналіст вважає, що втрутитися в ці перли – значить понівечити, врешті-решт зіпсувати, сфальсифі¬кувати той образ, який притаманний саме Іванові Бровді – художнику, скульптору, мислителю, просто людині.
Оцінку спогадам народного художника з Мукачева кожний читач ставитиме індивідуально, залежно від особистої зацікавленості та поінформованості. Але те, що Віктор Дворниченко зберіг у книзі живу мову свого співрозмовника, обов’язково оцінять нащадки і професійні філологи.
