Ідею покращення добробуту селян через розвиток сільського зеленого туризму фінансово підтримав Швейцарсько-український проект розвитку лісового господарства на Закарпатті FORZA
У суботу, 22 липня, на Рахівщині святкували вже традиційний День полонини Берлебашка «Полонино моя мила» — за участі селян довколишніх сіл, представників влади та журналістів з різних регіонів України. Ініціативні мешканці с. Костилівка, громаді якого належить полонина, презентували створюване для туристів модельне полонинське господарство. Таку ідею покращення добробуту селян через розвиток сільського зеленого туризму фінансово підтримав Швейцарсько-український проект розвитку лісового господарства в Закарпатті FORZA.
Як відомо, FORZA вже четвертий рік, переймаючи досвід швейцарських колег, запроваджує у Закарпатті сучасні підходи ведення лісового господарства спільно з громадою та державними структурами. Окрім того, FORZA також працює в екологічному та соціальному напрямках, дбаючи про економічний розвиток громад. Так, конкретну допомогу вже відчуло с. Нижній Бистрий, що на Хустщині. Для нього фахівці Проекту розробили стратегічний план розвитку території громади, провели заходи тепло збереження у місцевій школі, укріпили береги місцевого гірського потоку.
Щодо Костилівки, то тут Проект підтримав ідею сільської голови Ольги Сметанюк про створення Модельного вівчарського господарства. Йдеться про туристичну пропозицію, коли охочі до пізнання гірського життя та відпочинку на природі туристи зможуть на власні очі побачити життя горян та взяти участь у традиційних гуцульських заняттях — власноруч приготувати овечий сир, бринзу та вурду, зварити та скуштувати страви гуцульської кухні, поспівати гуцульських пісень біля полонинської ватри, одягнути справжнє автентичне вбрання, навчитися танцювати гуцулку. З гуцульською культурою, обрядами та традиціями відпочивальникам дозволить краще ознайомитися місцевий народний театр, п’єси якого відтворюють великодні звичаї, гуцульське весілля, андріївські вечорниці. Переночувати гості полонини зможуть у туристичному притулку або прямо на сні під зоряним небом. Такий притулок на 32 місця вже зводиться на полонині Берлебашка і повинен бути закінчений до кінця вересня.
Як розповіла Ольга Сметанюк, усього в Костилівці проживають 3063 мешканців, на кожного з яких припадає менше сотини землі. Малоземелля та безробіття є основними проблемами села, яке, проте, не втрачає ентузіазму. 185 місцевих сімей мають троє і більше дітей. В селі діє самодіяльний народний драматичний театр, який у 2002 році отримав звання народного. Костилівський театр є бажаним гостем усіх місцевих фестивалів та виставкових заходів, пов’язаних з історією та традиціями місцевих жителів Карпат.
Отримавши інформацію про оголошений Кабміном конкурс для сільських громад у сфері зеленого туризму, Ольга Сметанюк подала уряду свій проект. Однак тоді підтримки не отримала жодна з громад: через зміну влади про конкурс вже не йшлося. Місцеві урядовці згодні надати селу хіба моральну підтримку. Натомість Костилівку погодився підтримати вже згаданий Проект розвитку лісового господарства в Закарпатті FORZA. Так, селу було надано 53 тисячі грн., за які придбано будматеріали для зведення туристського притулку, вантажівку для вивозу гостей на полонину. Сільська рада вклала також 15 тисяч грн. з власного бюджету. Сьогодні в селі вже 12 садиб готові прийняти туристів. Проектом FORZA разом із Закарпатським обласним центром розвитку сільського туризму (голова – В.Шевченко) заплановано ряд семінарів-тренінгів для власників садиб з питань правового поля, в якому працюють садиби, прийому туристів, задоволення очікувань відвідувачів садиб, відповідальності за рівень послуг, що надаються. Заплановані також навчальні поїздки у Івано-Франківську область за досвідом, заходи з екологічної сертифікації садиб.
Присутній на Святі полонини директор Бюро співробітництва Швейцарії в Україні Уелі Мюллер прокоментував: «Швейцарія дбає про легені Європи, тому підтримує лісогосподарські, екологічні, соціальні проекти тощо. Крім того, ми маємо закон про співпрацю із східними країнами». У. Мюллер крім того зауважив, що понад 200 років тому незаможні швейцарці знаходили прихисток на території Криму і Швейцарія про це пам’ятає. Він також засвідчив, що у Карпатах набагато більше лісу, ніж у швейцарських Альпах, менш круті схили і дуже привітні господарі.
