Усе-таки добре, що є раз на рік день, у який можна безбоязно пожартувати над друзями чи начальником. Щоправда, за умови їхньої незлопам’ятності – інакше ваш жарт вже другого може відгукнутися.
Але що примушує людей, навіть позбавлених почуття гумору, неодмінно жартувати саме 1 квітня? Коли зародилася ця традиція?
На думку деяких дослідників вона походить ще від античного фестивалю Деметрія, котрий відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не привели – адже її крики були лише обманною луною.
Ще одна гіпотеза пов’язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем. Цікаво, що обмінюватися жартами та ставити перед людьми нездійсненні завдання було прийнято у вельми віддалених одна від одної країнах: Швеції, Португалії, Індії.
Перша письмова згадка про 1 квітня як конкретний День усіх дурнів знайдено в англійській літературі й датується XVII сторіччям. Щоправда, першоквітнезнавці стверджують, що у Франції він існував із 1564 року, коли там було введено новий календар, що пересунув Новий рік із 25 березня на 1 січня. Однак минули роки, перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку.
Чимало людей через незнання чи через консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колись новорічних свят – 1 квітня. Інші ж тішилися над ними йназивали “квітневими дурнями” або “першоквітневими рибами”, бо вони легше за все ловляться на гачок. Досі французькі кондитери виставляють цього дня величезних шоколадних риб, а дітлахи намагаються прикріпити до спин товаришів паперових рибок.
У Англії та британських колоніях Григоріанський календар ввели 1572 року, а в Шотландії – 1600. Результат виявився той же, що й у Франції. Тільки тут його назвали All Fools’ Day, тобто Днем усіх дурнів. Незабаром колоністи експортували цю традицію до Північної Америки та Австралії.
Найбільш популярними жартами американських школярів залишається кинутий на дорогу прив’язаний гаманець чи аркуш паперу, що чіпляється позаду з написом “Чекаю стусана”. Не відстають від своїх дітей і дорослі. Мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких суцільна вата чи торт, заповнений ганчір’ям. Ще один розіграш популярний у містах, де є зоопарки. Один співробітник мимохідь кидає іншому: “Тобі телефонувала міс Фокс або містер Леон (що означає лисиця або лев), і просили перетелефонувати тебе їм за номером…”. Далі дається телефон відділу звіринця, де перебувають лисиці чи царі звірів. Довірливий співробітник дзвонить і просить покликати служителя міс Фокс. Працівник зоопарку, думаючи, що над ним жартують, намагається відповісти якомога дотепніше, чим викликає обурення того, хто телефонує. Такий діалог може тривати досить довго, доки обидві сторони не усвідомлять, яка сьогодні дата.
День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. У США його називають “святом серця, а не держави”. До речі, професор Стенлі Теп із інституту здоров’я в Окхерсті (Каліфорнія), стверджує: “Тридцять хвилин сміху на день дозволяють пацієнтові, котрий переніс інфаркт міокарду, уникнути повторного нападу в найнебезпечніший період – перші півроку після нападу, – і потім жити повноцінним життям. Здоровим же людям ця кількість сміху подовжує життя на роки, іноді на десятиріччя”.
Так що є сенс сміятися цілий рік, а не тільки першого квітня.
