Тетяна Прийма зараз на заробітках в Італії. Але на свята приїжджає додому, щоправда, на кілька днів. І якщо майже в кожного в домі зберігся свій домашній ритуал, то для Тані це — свічки. Вона знає про них так багато, що могла б написати захоплюючу книгу. Віск у її руках покірний, як дитина. Сьогодні вона про цю радість, як створювати свічки, розповідає нам.
Дивно, але таку зрозумілу річ, як бджолиний віск, люди відкрили для себе тільки в середньовіччі. Від свічок з бджолиного воску не утворювалося кіптяви. Вони мали гарний заспокійливий запах. Але спочатку це вважалося великою розкішшю. А от у промисловості свічки опинилися тільки в ХІХ столітті. Таку собі безвідмовну машину для виготовлення свічок винайшов Джозеф Морган. Ну, а згодом винайшли парафін. Тож свічки стали дешевшати.
Гніт у смолі, віск із плодів лавру або ж видобутий із жиру тварин, із рослин та навіть комах — все це про свічки. Колись вони навіть вважалися своєрідними годинниками. Цікаво, що віск можна отримати, навіть прокип’ятивши деякі ягоди чи плоди. Ці свічки мають ще й неповторний запах, лікують людей. Адже свічки — це не тільки світло. Навіть після того, як Едісон вигадав свою лампу, люди не зреклися свічок.
Ну, а зараз спробуємо створити це диво самі. Як саме? Тут теж безліч варіантів. Наприклад, найпростіший — взяти готову свічку і прикрасити її на свій смак. Можна для цього взяти серветку, на якій зображено щось таке новорічно-різдвяне. Вирізаємо зайве, поза картинкою. Запалюємо свічку, нагріваємо над нею звичайну кухонну ложку. Прикладаємо до свічки святкову картинку, пригладжуємо гарячою ложкою. Віск стане своєрідним клеєм, тому не переймайтеся, чи ваш витвір мистецтва буде добре триматися. Ну от, випрасували малюночок. При потребі кілька разів ложку розігріваємо і знову прасуємо. Але стежте за тим, щоб ложка не закіптявилася. Адже тоді наша свічка вже не буде святковою.
А от як зробити все самому із самого початку? Спочатку нам потрібен ґніт. Його можна зробити із бавовняних ниток. Ґніт треба "випрати" в такому розчині:
грамів 10 нітрату натрію і втричі більше гашеного вапна. До цього додаємо приблизно півлітра води. Після цього ґніт треба висушити.
Ґніт рівномірно обліплюють воском. Краще, якщо напередодні ви потримаєте його в теплій воді. Коли все готово, розкачайте свічку на рівній дощечці такою ж рівною дощечкою зверху. Зверху трошки виріжемо свічку, щоб стало видно гніт. На вершину — туди, куди скапує віск, одягніть фольгу. Тоді свічка горітиме довше.
Можна розважитися імпровізацією. Таня каже, що така ідея спала їй на думку, коли побувала в музеї Ф.Манайла. Його візерунки на диньках надихнули її на.... вогонь всередині.
Тож беремо маленьку диньку, гарненьку, такого чудового жовтогарячого кольору, який природа, здається, подарувала тільки диням. Зрізаємо верх, вибираємо м'якоть. Беремо недогарки різних свічок або ж купуємо в магазині найдешевші. Все це розтоплюємо на водяній бані і теплим заливаємо в диньку. Ґніт беремо зі старих свічок, тільки щоб він "визирав" з-під парафіну, а не потонув у ньому. Ґніт треба тримати рівно, поки не залиєте всю поверхню овоча і він не застигне. Якщо використаєте недогарки кольорових свічок, взагалі вийде диво. Бо, зливаючись з жовтогарячим, така свічка буде теплою кольоровою планетою у вашій кімнаті. Звісно, замість диньки можна спробувати інші фрукти.
А потім вимикаємо світло. Наливаємо шампанське. Хитро торгуємося з майбутнім на рахунок власних мрій. Цілуємо того, хто трапляється під руку. І зустрічаємо зовсім Новий для нас рік.
* Такі свічки до свята можна зробити самому.
