кажуть потерпілі в 2001-му мешканці Квасова, яких нині від повені захистила нова дамба
Липневий паводок наразі ще ліквідовується, тому увага засобів масової інформації, природно, прикута до проблем тих, хто зазнав лиха. Однак ще тривалий час і люди, і журна¬лісти, і влада говоритимуть про наслідки стихії, її причини, і про те, як можна було уникнути біди. Час од часу виникають нарікання, що кошти протипаводкової програми використовуються нераціонально. Закарпатська влада це спростовує. На позачерговій сесії обласної ради, скликаній через паводок, голова ОДА Олег Гаваші з трибуни запевнив, що жодна збудована чи реконструйована останнім часом дамба не підвела під час нинішнього паводку. Чи так це насправді, ми вирішили з’ясувати на Берегівщині – у селах Квасово і Варієво, котрі у 2001 році затопила річка Боржава.
Однак насамперед нагадаємо, що найбільша вода під час липневого паводку на Закарпатті пройшла на Тисі біля Чопа. 10-метрова хвиля, яку прогнозували, лякала уяву, але фахівці заспокоювали, що загрози місту немає. Врешті, так і сталося – дамба витримала. Після того, як вода зійшла, мер Чопа Галина Цар так прокоментувала ситуацію: «Новозбудована дамба розрахована на найбільшу повінь, яка може пройти цією територією впродовж найближчих 200 ро¬ків. Висота правобережної дамби на території України навіть на метр вища від лівобережної, що в Угорщині. Люди, що проживають біля річки, коли все обі¬йшлося, говорили, що дамба стала справжнім порятунком від великої води».
У решті населених пунктів нижніх районів краю, які затопило в 1998 та 2001 роках, нинішнього паводку також остерігалися. Люди добре пам’ятають, якого лиха завдали попередні дві повені. «Ніколи не забуду, коли уночі ми вслухалися, як із гримом валяться будинки, і намагалися визначити, де пропала хата», – розповів нам мешканець Варієва Іштван. Цього разу, за словами чоловіка, хата якого, як і десятки будинків інших односельців, була зруйнована попередньою повінню, Боржава також сильно піднялася. Рівень води був дуже високим, тому мешканці села хвилювалися не на жарт. Але збудована дамба надійно захистила село – її запасу вистачало ще на кілька метрів.
Ми проїхали до річки, щоб подивитися, якого рівня сягала вода. З намулу на гіллі прибережних дерев ясно, що річка піднялася метрів на шість-сім, але, справді, дамба витримала б значно біль¬шу воду. Мешканці найближчої до Боржави вулиці, почувши, що журналісти з Ужгорода цікавляться, як пережили паводок, з удячністю говорили про владу, працівників облводгоспу й будівельників, додаючи, що навіть у ніч, коли вода була найбільша, люди спали спокійно.
Квасово – ще одне село на Берегівщині, яке топило й 1998-го, і 2001-го. Однак тут, як й у Варієві, цього разу все обійшлося добре завдяки зміцненим старим і збудованим новим дамбам. А попередні паводки майже повністю затоплювали село. Було знищено десяту частину всіх будинків – тридцять три родини залишилися без даху над головою, бо вода зруйнувала зведені з саману хати. Після паводку людям виплатили компенсації, тож нині на най¬ближчій до річки вулиці стоять нові хати.
«Найбільше біди наробило 2001 року, – розповідає голова села Василь Губаль. – Село було повністю відрізане від світу, до нас можна було дістатися тільки через ліс. А цього року ми були дуже спо¬кійні, в жодному подвір’ї не було води, тільки трохи поля підтопило».
Дамбу в Квасові почали зміцнювати в 2006 році. Окрім першої біля річки, збудованої в 70-х роках, зробили ще одну – перед сільським стадіоном і додаткову, бетонну, вже біля самого села. Окрім того, на 120 сантиметрів підняли міст.
«Ми дуже вдячні за ту безпеку, яку тепер маємо, – продовжує сільський голова. – Тепер ми не тільки не потерпіли від паводку, а навпаки, – допомагаємо іншим. Люди, знаючи, яка то біда, самі вирішили зібрати, хто що міг, і ми відправили один мікроавтобус на Івано-Франківщину. Хтось приніс муку, консерви, хліб, одяг, купили мінеральної води... Одного разу вже їздили на Франківщину, цього тижня будемо їхати ще раз. Бо повінь – то велика біда. А ми, на щастя, від неї вже убезпечені».
