відлуння історії, що трапилася восени 2006 року
..Завершивши “справу”, чоловік повертався додому. На дорозі він запримітив чобіт та куртку своєї приятельки. У голові промайнули ще свіжі картини недавньої події. Згадав, як бив жінку з каменем. Тож поспішив чобіт та камінь викинути подалі від дороги, а куртку жбурнув у інший бік. Але додому одразу не пішов. Спочатку подався на роботу, щоб прихопити мінеральну воду. Поспілкувавшись з охоронником, повернувся до оселі й сказав дружині, щоб випрала одяг, а сам ліг спати...
Ця історія трапилася восени 2006 року
...Труп жінки під мостом у с. Сусково Свалявського району ранкової пори зауважили випадкові перехожі. У потерпілій хтось упізнав односільчанку Наталію. Про страшну знахідку повідомили телефоном у чергову частину райвідділу УМВС. На місце пригоди виїхала посилена слідчо-оперативна група з числа досвідчених фахівців, котру очолив начальник Василь Сверлович. Під час огляду стало зрозуміло: покинула людина цей світ не з власної волі. Як показали результати судово-медичної експертизи, у потерпілої був перелом черепа, внаслідок кількох ударів якимось тупим предметом. До того ж, характерні сліди на тілі свідчили, що вбивство трапилося в іншому місці, а далі небіжчицю хтось перетягнув і кинув у потічок під міст. Знайти убивцю і дати відповіді на всі запитання належало правоохоронцям.
Під час розслідування злочину було висунуто кілька версій. Оскільки, як вдалося пізніше з`ясувати, у потерпілої нічого цінного не зникло, версія про пограбування відпала. Працівники міліції вирішили встановити, з ким останній час проводила дозвілля жінка. Правоохоронцям стало відомо, що напередодні вона святкувала свій день народження. Оскільки знайти свідків одразу не вдалося, оперативники, розбившись на кілька груп, стали проводити подвірні обходи. Під час бесіди хтось з людей обмовився про 47-річного місцевого жителя Василя Дирду. Саме з ним, стверджували сільчани потерпілу бачили востаннє.
Усі нитки заплутаного клубка повели саме до нього. Підозрюваного у тяжкому злочині працівники міліції затримали на роботі. Зрозумівши, що стражі порядку мають на руках неспростовні докази його вини, Василь зізнався у скоєному злодіянні і написав явку з повинною.
Що ж трапилося того осіннього дня?
Наталія вирішила відсвяткувати свій день народження у двоюрідної сестри Віри. За якийсь час, крім пляшки вина, на столі вже красувалася й закуска. Згодом у гості до Віри завітав Василь Дирда, котрий вже до того встиг десь випити пиво. А незабаром повернувся додому й співмешканець Віри Віктор. З нагоди свята обидва чоловіки випили пляшку горілки. Далі стали веселитися і танцювати. Василь заходився залицятися до Наталки. Відтак став нарікати на сімейне життя: мовляв, у нього проблеми з дружиною. Іменинниця тільки сміялася у відповідь. Побачивши відверті залицяння господарі обурилися і попросили їх піти по домівках. Тим паче, що була вже двадцять третя година.
Наталка забажала провідати дружину Василя Марію, з котрою свого часу разом працювала. Давно її не бачила, пояснювала іменинниця. Газдиня зустріла чоловіка з гостею привітно, навіть пригостила їх горілкою. Близько першої ночі Наталка стала збиратися додому. Василь вирішив її провести. На вулиці чоловік запропонував їй `тісніші` стосунки, та Наталка категорично відмовилася. Це неабияк образило кавалера. Від потужного удару, жінка опинилася на землі. На повторну пропозицію ще раз відповіла відмовою. Схопивши каменюку, п`яний залицяльник кілька разів вдарив нею молодицю по голові. Потерпіла захрипіла і згодом стихла. Не знаючи для чого, зловмисник роздягнув свою жертву і став тягнути до потічка. Кинувши тіло під міст, подався додому...
...Зрозумівши, що за скоєне йому `світить` чималий термін ув`язнення, Василь став заперечувати свою причетність до вбивства. Мовляв, він просто обмовився, а покази з нього силою вибивали правоохоронці. Подібне він стверджував і на судовому засіданні. Та його кволі виправдовування не знайшли підтвердження.
Вироком Свалявського районного суду Василя Дирду засуджено на 10 років ув`язнення. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду вирок залишено без змін.
