У Дубрівському монастирі на Закарпатті освячено новий храм (ФОТО)

Передісторія появи самого образа в монастирі сягає 2005 рік. Саме у 2005 році перебуваючи на Святій Горі Афон (Греція) тоді ще архімандрит, а сьогодні архієпископ Феодор приложив список ікони Іверської Богоматері, написаної на святій горі до її чудотворного оригіналу і привіз з собою в Мукачівський монастир. В день освячення новозбудованого храму на честь ікони Іверської Богоматері в Дубрівському монастирі владика подарив до обителі цей чудотворний список. На зустріч свого архіпастиря вийшла ігуменя Серафима (Готра) з сестрами монастиря. Численне духовенство обителі та тисячна паства, яка вкрила весь простір та територію монастиря, а також безліч дітлахів та молодів теплими словами вітали свого архіпастиря. Під час Божественної Літургії владика Феодор вручив настоятельниці обителі ігуменський посох. У своїй святковій проповіді владика Феодор наголосив, що сьогодні Христова Церква вшановує пам’ять одного з великих святих, який є прикладом справжнього подвижницького життя до якого ми всі повинні долучатися. З історії Дубрівського Свято-Іоанно-Предтеченського жіночого монастиря Засновником скита, а згодом і монастиря на честь святого Іоанна Предтечі є ігумен Феодосій (Боршош) – родом із с.Боржавське (колишнє с.Велика Чинґава) Иршавського району. Коли йому виповнилося 15 років, на Закарпатті розпочався православний рух, який не пройшов мимо і молодого Юрія (ім’я ігумена Феодосія до прийняття чернецтва). Познайомившись у 1914 році з нині вже канонізованим (до лику місцевих святих, зарахований Українською Православною Церквою в 2001 році) прп. Алексієм, він перейшов з Греко-католицизму в Православ’я, за що в 1918-му його заарештували і запроторили в Сиготську тюрму. Але суд в Севлюші (нині м. Виноградово) виправдав Боршоша і відпустив на волю. У 1924 році на прохання ігумена Іова (Войтишина) в приходському храмі села Данилово Юрія було пострижено єпископом Веніаміном у мантію з іменем Феодосій, а через два дні монах Феодосій був висвячений в ієродиякони. 12 квітня 1924 року архієпископ Саватій (Врабець) у Празі рукоположив Феодосія в ієромонахи. Після висвячення ієромонах Феодосій повернувся до Тереблянського монастиря. Оскільки в парафіях не вистачало священників, то отця Феодосія, ігумен Іов направив на приходське служіння в с. Дубрівку. Там отець Феодосій звернувся до владики з проханням дозволити будівництво в Дубрівці чоловічого скита на честь Іоанна Предтечі. Отримавши благословення, о. Феодосій підшукав недалеко від села зручне місце в урочищі «Гора», купив у Василя Білона невеличку земельну ділянку і у вересні 1925 року розпочав будівництво. В 1952 році монастир було закрито. Відродження монастиря розпочалося в 90-х роках. Розпочав справу відродження обителі протоієрей Димитрій Булатко (†2006 р.), який до закриття монастиря був його послушником. До цього часу ігуменя Феодосія була настоятелькою Свято-Серафимівського жіночого монастиря в селі Приборжавське. Ігуменя Феодосія з декількома сестрами була переведена на відродження Свято-Іоанно-Предтеченського монастиря. Поступово була розчищена територія монастиря. Були побудовані нові житлові приміщення. Проводиться газифікація монастиря, пробурюється 52 м. свердловина для води. Рішенням Священного Синоду УПЦ у 2000 році Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир було перейменовано на жіночий. Відповідно до матеріалів засідання Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України від 23 грудня 2010 року у журналі № 60 міститься рішення про затвердження настоятелькою Свято-Іоанно-Предтечинського жіночого монастиря, що в с.Дубрівка Іршавського району Закарпатської області, монахині Серафими (Готри) з возведенням в сан ігумені та возложенням наперсного хреста за посадою. Це рішення було затверджене. Таким чином сьогодні настоятелькою Свято-Іоанно-Предтечинського жіночого монастиря, що в с.Дубрівка є ігуменя Серафима (Готра). У монастирі зберігаються частиця мощей святого Іоанна Предтечі, апп. Петра і Павла, ап. Андрія Первозванного, вмч. Георгія, вмч. Пантелеймона, вмч. Варвари, муч. Феодосії, свт. Інокентія Московського, свт. Філарета Московського, преп. Сергія Радонежського, преп. Серафима Саровського, препп. Кирила та Марії (батьків преп. Сергія Радонежського), свт. Іоанна Златоустого, свт. Феофана (Говорова) Вишенського, свт. Ігнатія (Брянчанінова), св. блг. князів преп. Феодора Смоленського і синів його Давида та Константина Ярославських, преп. Параскеви Сербської, преп. Олександри Дівеєвської, преп. Амвросія Оптинського, блж. Матрони Московської. На даний час, у монастирі проживає 13 сестер, які несуть різний монастирський послух. На часі завершено будівництво великого літнього храму, яке було розпочате у 2006 році. Будуються також господарські приміщення та надбрамна арка над головним входом на територію монастиря. Монастир відвідують багато паломників з України та країн СНД. На свята завжди приїжджає керуючий Мукачівською єпархією архієпископ Феодор. В ці святкові дні в обителі збирається декілька тисяч вірників.