Вже після посадки ялинок на гамірливій весняній толоці, грушівські школярі, як і годиться, щодень поливали деревця та, аби росли та всіх радували. Але одного ранку… замість деревцят побачили пусті ямки. Якась хижа рука повисмикувала буквально всі ялиночки. Що ж, не спійманий не злодій!
Аби зарадити горю(стільки роботи вклали, з такою радістю садили!) звернулися з проханням до працівників Грушівського лісництва(лісничий Василь Малько), котрі ведуть шефство над школою.
Старші майстри лісу М.М.Зизень. П.І.Мурга,та майстер лісу М.І.Жмурко, того ж таки тижня. вже вдруге протягом місяця, завітали з добірними саджанцями ялини, берези до школярів Грушівської ЗОШ І-ІІІст(директор Василь Драч). На тому місці школярі вирішили знову висадити на цей раз --чудову березову алею.
- Закінчимо школу,-- діляться вони думками,-- а берези ростимуть, на радість дітворі. Це ж яка краса та пам»ятка!
Тож і цього разу, не дивлячись на прикрий трафунок, енергія та бажання працювати аж вирували.
Для багатьох школярів такі весняні роботи – це перший досвід посадки дерев.
Разом з юними грушівчанами молоденькі берези та ялини садили і їх учителі директор школи Василь Драч, заступник директора з виховної роботи Катерина Гриньо, вчителька географії, керівник екологічного гуртка Алла Крайниківська та інші.
-Я переконаний,--каже Василь Драч, директор школи, - кожен за своє життя повинен посадити і виростити власне дерево, аби воно квітувало, давало плоди .Що може бути кращим: спостерігати, як воно росте, як прикрашає навколишнє середовище!..
Робота кипіла! Юні вихованці школи по-ударному попрацювали на рівні зі своїми дорослими наставниками: разом садили деревцята, прибирали. На сплюндрованій території школи виросла гарна аллея –берізки майже до метра ростом виструнчились, обрамляючи школу.
Віриться, що цей час залишить у кожного з учасників цієї веселої весняної толоки найкращі спогади, а ще сподівання на те, що життя завжди можна зробити кращим. Треба тільки захотіти!
Ольга Волошин, фото автора
