До Києва масово переселяються закарпатські роми. Вони розбили табір у районі Голосієва. Кажуть - приїхали сюди на заробітки, бо там, де жили раніше, роботи немає жодної.
Але місцевим мешканцям таке сусідство явно не до вподоби. Вони навіть просили розібратись в усьому міліцію, але там лише розвели руками. Що не влаштовує сусідів - розбиралася Галина Тимощук, повідомляє Галина Тимощук, Микита Ісайко, Павло Лисенко, Новини, телеканал "Інтер".
Лиса гора. Чудова природа. От тільки люди, що оселилися там, у яру, спокою пані Раїсі не дають.
- Вот тут они ходят, а рылся, можете посмотреть, от там рылся, копали. Здесь у нас очень много было металла.
Мешканці цієї вулиці бояться крадіжок і антисанітарії. Адже тепер із ромами доведеться ділити не лише район, а й громадський транспорт.
Юлія Резнік, мешканка Києва:
- Они валяются на асфальте, сидят, милостыню просят, и потом ездят в наших маршрутках, где ездят наши дети. Реально страшно, что ты прикасаешься, берешь те же деньги, прикасаешься за поручень - это ужас.
Жінки переконують - викликали міліцію, аби та виселила звідси небажаних сусідів. Натомість правоохоронці лише відзвітувались.
Юлія Мусташ, прес-офіцер Голосіївського районного управління МВС:
- Це територія голосіївського району, але вона не є приватна і вони можуть там бути. І ми виселити їх не маємо жодних законних підстав. Офіційних скарг до нас не надходило.
Ми завітали до табору. Однак більшість ромів категоричні - знімати не можна. Кажуть: наш візит - це вже погана прикмета.
- Они боятся, что из-за этого будет хуже.
Переконують - вони не крадуть. Копійку заробляють самотужки. У Закарпатті роботи немає, тож приїхали сюди.
- Это все мозоли, а на зиму надо приготовить - что будем зимой есть?
Основний заробіток - метал, який дістають із землі. На підтвердження нас навіть пускають у табір, щоправда, без камери.
- Если бы мы крали, мы бы тут не копали. Я бы пошел, вкрал, и дома сидел бы, ел бы.
В халабудах під клейонкою туляться і діти, і дорослі. Тут разом і кухня, й імпровізовані кімнати.
До цього табору приходять і волонтери. Кажуть - умови дійсно жахливі. Зате самі люди - відкриті й не агресивні.
Ніколєтта приїхала із Рима. Говорить - у її країні теж чимало ромів, однак ставлення до них - інше.
Ніколєтта Далєссандро, волонтер із Рима:
- Я думаю, что двести людей, среди которых больше ста - это дети, не могут никаким образом мешать столице, где и работает больше три миллиона жителей. Мне кажется, тем более они временно приезжают сюда, как многие жители этой столицы временно уезжают куда-то с той же самой жизнью - улучшать свою жизнь.
Роми ж кажуть: може б, і пішли на роботу, та їх ніхто не візьме. Тому лишається одне - кочувати. І вже за тиждень-другий цей табір планує рушити далі.
