З часів другої половини п’ятдесятих років минулого століття, коли вперше в Києві в невеликій залі на вулиці Червоноармійській була влаштована персональна виставка творів великого Федора Манайла, а згодом там же, така ж виставка не менш великого Ернеста Контратовича (дай Їм Бог царства небесного!), кожна, велика, чи мала, презентація творів закарпатських митців у столиці є подією!
Бо відомо, що в Закарпатті майже кожні дев’ятеро з десяти людей знають щось чинити, вміють щось творити, а ці їхні твори – то мистецтво в тій чи іншій галузі…
Не було виключенням подія минулої п’ятниці, 23 квітня, коли о 16-й годині у виставкових залах Національного музею українського народно-декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври урочисто відкрилася виставка творів сучасних художників нашого краю «Закарпатська тайстра». Виставка продовжиться аж до 14 травня. Така тривалість експозиції обумовлена тим, що наше самобутнє мистецтво завжди викликає глибокий інтерес не тільки серед мистецького люду столиці…
Ця виставка стала можливою завдяки домовленостям начальника управління культури ЗОДА Юрія Глеби й директора Закарпатського художнього інституту Івана Поднебесника з кервництвом Національного музею України.
Не зважаючи на робочий день і кінець робочого тижня, коли багато киян «розбігається хто-куди…», на її відкриття зібралось більше півтораста людей.
З великою увагою присутні вислухали виступ директора нашого художнього інституту І. Поднебесника, що коротко розповів про історію створення навчального закладу, ідея якого була висунута ще в двадцятих роках минулого століття корифеями образотворчого мистецтва Й. Бокшаєм, А. Ерделі... Адже не кожна область України має свій художній інститут. Не дивно, що виступи наших земляків переривались частими оплесками… Потім з короткими вітаннями виступали мистецтвознавці Національного музею, директор Українського дому А. Шевченко, наші художники: Ольга Лукач, Петро Патла, Василь Тимко.
Народ розсередився по залах експозиції і скоро навколо кожного з художників утворились «натовпчики» та «натовпи» з відвідувачів і журналістів, які цікавилися – а що це, а як це, а із чого це, а де там «бульбашка», а де «червоний посуд» ?! … У Петра Патли питають, чому підгоріла його «Відьма», і чому дубовий «Арпад» такий малий?
– Бо на Закарпатті після «демократичного» панування вже не стало дубів, – говорить митець.
Михайло Ходанич з гумором пояснює, чому «така худа і пласка» його дерев’яна «Прозора» – тому, що позувала йому студентка, якій не платять стипендію…
Майже кожний твір молодої Наталі Попової сповнений філософським змістом, як і керамічне диво В’ячеслава Віньковського, насичений батік Ольги Лукач…
Гадаю, що кожний з відвідувачів виставки погодиться зі мною, що побачені твори молодих, але дуже професійних і не за віком мудрих митців є справжні послідовники великих наших земляків – Бокшая, Ерделі, Манайла, Контратовича, Шолтеса, Свиди, Коцки...
Та кожний з них є самобутнім, своєрідним і зі своєю філософією Митцем. Наскільки мені відомо, основна частина присутніх в «Тайстрі» митців є викладачими нашого художнього інституту і тому я певний, що в закарпатських дітей є в кого вчитись красоті, мудрості й доброти.. Адже справжній митець, митець від Бога не може бути не добрим, мистецтво – це не політика.
Ми, «київські закарпатці», пишаємось нашим рідним краєм і тому завжди з великим задоволенням вітаємо в столиці наших митців. А їх у Сріберній землі дуже багато, гадаю, що в одну «Тайстру» вони не вмістяться, може слід поміняти «Тайстру» на «Бесаги», в них більше місця...
