він записує їх вже 70 років

Уже сімдесят років Степан Молдавчук із закарпатського села Лазещина записує коломийки. Його гуцульські співанки - цілі історії, правдиві й довгі, як горянське життя. Не злічити, скільки разів він співав свої коломийки на весіллях. А окрім веселих, є й сумні. А ще - побутові та повчальні. Твори розповідають про всі аспекти життя в закарпатській глибинці.

У старому зошиті, до якого записує свої твори коломийкар - своєрідний гуцульський літопис. Нині записи лазещинця - скарбниця самобутньої місцевої говірки. Гордість діда Степана - й іншомовні коломийки. Склав і німецькою, і угорською - як годиться у багатонаціональному Закарпатті. Свого часу дідовим зошитом цікавилися й "органи". Після війни збірник навіть кинули до печі - через коломийки про Карпатську Україну та Гуцульську республіку. Довелося переписувати по пам'яті.

До речі, у свої 86 років він зовсім не скаржиться на забудькуватість, усі свої коломийки знає напам'ять. Зошита завів у 1942 році. Нині в цьому записнику - 35 коломийок і 4 гуморески. Найдавніша, що її лазещинець записав у свій зошит, була складена якимсь краянином у 1915-му. Останній твір - з цієї весни. А ще кілька дід Степан має на гадці. Каже: скільки житиме, стільки писатиме коломийки до старого зошита.